Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.

Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете в Царство Небесне.

Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові.

А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний.

Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе,

зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.

Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю.

Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.

Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу.

А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці.

І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло.

І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло.

Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний.

А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, - хіба у випадку розпусти, - той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб.

Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і -Виконаєш твої клятви Господеві.

А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога;

ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя.

Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним.

Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.

Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб.

А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу.

Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ.

І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві.

Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.

Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого.

А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас;

таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.

Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?

І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?

Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.”

Нерозривність християнського подружжя 1-12; Ісус благословляє дітей 13-15; багатство – небезпечна річ 16-26; нагорода за повне зречення 27-30

І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом.

Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там.

І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?”

Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою,

і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом,

так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.”

Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?”

А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так.

А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.”

Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.”

Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано.

Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.”

Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм.

Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.”

І поклавши на них руки, пішов звідти.

Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?”

Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.”

“Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво,

поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.”

Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?”

“Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.”

Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно.

Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство.

Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.”

Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?”

Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.”

Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?”

Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля.

І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину.

Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”