І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю.

Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій.

Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному: Іди, і той іде; а іншому: Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму: Зроби це, і той робить.”

Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним: “Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.”

І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим.

Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу.

Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста.

Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач.”

І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!”

І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері.

Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.”

Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.

Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів

і послав їх до Господа сказати: “Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?”

Прийшовши ті мужі до нього, кажуть: “Йоан Христитель послав нас до тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?”

Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння.

У відповідь Ісус сказав їм: “Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина;

і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.”

А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер?

На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м'які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах.

На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка.

Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою.

Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім - більший від нього.”

І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана.

А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього.

“До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні?

Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали!

Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п'є вина, а ви кажете: Він біса має!

Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п'є, а ви кажете: Це ненажера і п'яниця, приятель митарів та грішників.

І всі діти мудрости виправдали її.”

Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом.

Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку

і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами.

Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця!

Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”.

“Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?”

Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.”

І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям.

Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги.

Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги.

Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.”

Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.”

І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає?

До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”