Азбука веры » Біблія » Вiд Луки » гл.17

Вiд Луки, Глава 17

Толкования

Толкования главы

17:1

см.:Мф.18:6;Мк.9:42;

17:2

17:3

см.:Лев.19:17;Мф.18:15;Иак.5:19;

17:4

17:5

17:6

см.:Мф.17:20;Мф.21:21;Мк.11:23;

17:7

17:8

17:9

17:10

см.:Иов.22:3;Иов.35:7;1Кор.9:16;

17:11

см.:Ин.4:4;

17:12

см.:Лев.13:46;

17:13

17:14

см.:Лев.14:2;Мф.8:4;Мк.1:44;Лк.5:14;

17:15

17:16

17:17

17:18

17:19

17:20

17:21

17:22

17:23

см.:Мф.24:23;Мк.13:21;

17:24

17:25

см.:Мф.16:21;Мф.17:22;Мф.20:18;Мк.8:31;

17:26

см.:Быт.7:7;Мф.24:37;1Пет.3:20;

17:27

17:28

см.:Быт.19:14:24;

17:29

17:30

17:31

17:32

см.:Быт.19:26;Прем.10:7;

17:33

см.:Мф.10:39;Мк.8:35;Лк.9:24;Ин.12:25;

17:34

17:35

см.:Мф.24:41;

17:36

17:37

см.:Мф.24:28;

Украинский (Огієнко)

Языки

І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти;
але горе тому, через кого приходять вони!

Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!

Уважайте на себе!
Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому.

І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому!

І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри!

А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас!

Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу?

Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?

Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!

І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.

І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.

І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!

І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам!
І сталось, коли вони йшли, то очистились…

Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.

І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому.
А то самарянин був…

Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев́ять же де?

Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?

І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!

А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,

і не скажуть: Ось тут, або: Там.
Бо Божеє Царство всередині вас!

І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите…

І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!

Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.

А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…

І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:

їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу;
прийшов же потоп, і всіх вигубив.

Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.

Так буде й того дня, як Син Людський з́явиться!

Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить.
Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається,

пам́ятайте про Лотову дружину!

Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її.

Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться.

Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться.

Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться!

І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи?
А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли…