Старий Заповіт:
Бут.
Вих.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Рут.
1Сам.
2Сам.
1Цар.
2Цар.
1Хр.
2Хр.
Неем.
Тов.
Юдт.
Ест.
Йов.
Пс.
Прип.
Еккл.
Пісн.
Муд.
Сир.
Іс.
Єр.
Плач.
Лист Єр.
Вар.
Єз.
Дан.
Ос.
Йоіл.
Ам.
Овд.
Йона.
Мих.
Наум.
Ав.
Соф.
Ог.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Скрыть
7:0
7:1
7:3
7:4
7:5
7:6
7:8
7:9
7:10
7:11
7:14
7:15
7:18
7:20
7:21
7:23
7:25
7:26
7:29
7:32
7:33
7:35
7:36
7:41
7:44
7:45
7:46
7:47
7:48
7:49
7:52
7:53
Украинский (Хоменко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Свято Кучок у Єрусалимі 1-13; Ісус навчає у храмі 14-31; намагання старшини ув'язнити Ісуса 32-53
І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його.
Наближалося ж юдейське свято Кучок.
Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш.
Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.»
Навіть і брати його, отже, не вірували в нього!
Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора - завжди готова.
Не може світ вас ненавидіти, - а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі.
Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.»
Мовивши так до них, залишився у Галилеї.
Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай.
Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?»
І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, - він лише народ туманить.
Однак ніхто не говорив про нього явно - зо страху перед юдеями.
А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати.
І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.»
А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене.
Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.
Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому.
Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?»
Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?»
А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь.
Тим то дав вам Мойсей обрізання, - воно й не від Мойсея, лише від предків, - і ви обрізуєте чоловіка в суботу.
Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, - ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив!
Не судіте з вигляду зовнішнього - судіте справедливим судом!»
Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити?
Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?
Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.»
Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, - а того ви не знаєте.
Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.»
Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього - не настала бо ще його година.
Численні з народу увірували в нього і казали: «Невже Христос, коли прийде, то більше чудес чинитиме, аніж цей учинив?»
Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити.
Тоді Ісус промовив: «Ще трохи часу я з вами - і піду до того, хто мене послав.
Шукатимете мене - і не знайдете. І де я буду - не зможете прийти.»
Юдеї ж говорили між собою: «Куди то він хоче податися, що ми і не знайдемо його? Чи не до отих розсіяних між греками волить іти ще й греків навчати?
Що він отим словом сказати хотів: Шукатимете мене, і не знайдете, і де я буду, не зможете прийти?»
Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є!
Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!»
Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.
Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.»
Інші ж: «Він - Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде?
Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?»
І роздор виник із-за нього серед народу.
Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.
Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?»
Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.»
Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести?
Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього?
Та проклятий той народ, що закону не знає!»
Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них:
«Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?»
Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.»
І розійшлися кожен до свого дому.
