Азбука веры » Біблія » Діяння Апостолів » гл.9

Діяння Апостолів, Глава 9

Толкования

Толкования главы

9:1

см.:Деян.8:3;Деян.22:4;Гал.1:13;1Тим.1:13;

9:2

9:3

см.:Деян.22:6;Деян.26:13;1Кор.15:8;

9:4

9:5

9:6

9:7

9:8

9:9

9:10

9:11

см.:Деян.22:3;

9:12

9:13

см.:Деян.8:3;

9:14

9:15

см.:Рим.15:19;Еф.3:8;1Тим.2:7;

9:16

9:17

9:18

9:19

9:20

9:21

см.:Деян.8:3;Гал.1:13:23;

9:22

9:23

9:24

см.:2Кор.11:32;

9:25

9:26

9:27

9:28

9:29

9:30

9:31

9:32

9:33

9:34

9:35

9:36

9:37

9:38

9:39

9:40

9:41

9:42

9:43

Украинский (Огієнко)

Языки

А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,

попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв́язати й привести до Єрусалиму.

А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,

а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?

А він запитав: Хто Ти, Пане?
А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.
Трудно тобі бити ногою колючку!

А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?
А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!

А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.

Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив…
І за руку його повели й привели до Дамаску.

І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.

А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій.
І Господь у видінні промовив до нього: Ананію!
А він відказав: Ось я, Господи!

Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться,

і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий…

Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!

І тут має владу від первосвящеників, щоб в́язати усіх, хто кличе Ім́я Твоє.

І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім́я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.

Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім́я Моє.

І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з́явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!

І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став…
І, вставши, охристився,

і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.

І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,

І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім́я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов́язати й привести до первосвящеників?

А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.

А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,

та Савлові стала відома їхня змова.
А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.

Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.

А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.

Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.

І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім́я Господа.

Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.

Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.

А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.

І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.

Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.

І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос.
Уставай, і постели собі сам!
І той зараз устав…

І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.

А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься.
Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.

І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла.
Обмили ж її й поклали в горниці.

А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!

І, вставши Петро, пішов із ними.
А коли він прибув, то ввели його в горницю.
І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.

Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай!
А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра…

Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.

А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.

І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.