Урочистий в'їзд Ісуса до Єрусалиму 1-11; Ісус виганяє торгівців із храму 12-17; безплідна смоковниця 18-22; юдеї запитують Ісуса про походження його влади 23-27; притча про двох синів 28-32; притча про виноградарів-убивців 33-46

А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,

сказавши до них: “Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив'язану ослицю й осля з нею; відв'яжіть і приведіть до мене.

А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.”

Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:

“Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, – на осляті, синові підяремної.”

Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм:

привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.

Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.

Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: “Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім'я Господнє, осанна на висоті!”

І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: “Хто це такий?”

Народ же казав: “Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.”

Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,

і сказав їм: “Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників.”

І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.

Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: “Осанна Синові Давида!” – обурилися

і мовили до нього: “Чуєш, що оці кажуть?” А Ісус відповів їм: “Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.”

І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.

Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.

Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла.

Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?”

Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться.

І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.”

А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: “Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?”

Ісус у відповідь сказав їм: “Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.

Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?” Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо; З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?

А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.”

Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо.” Тоді й він мовив їм: “То й я вам не скажу, якою владою я творю це.

Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.

Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов.

Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.

Котрий з двох учинив волю батька?” – “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.

Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.

Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.

Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.

А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.

Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.

Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.

Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.

І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.

Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”

“Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”

Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.

Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.

Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.” –

Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.

І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.