Азбука веры » Біблія » Вiд Матвiя » гл.15

Вiд Матвiя, Глава 15

Толкования

Толкования главы

15:0

15:1

см.:Мк.7:1;

15:2

15:3

15:4

см.:Исх.20:12;Исх.21:17;Лев.20:9;Втор.5:16;Притч.20:20;Сир.3:7;Мк.7:10;Еф.6:2;

15:5

15:6

15:7

15:8

см.:Мк.7:6;

15:9

см.:Ис.29:13;

15:10

см.:Мк.7:14;

15:11

15:12

15:13

см.:Ин.15:2;

15:14

см.:Ис.42:19;Иер.5:31;Лк.6:39;

15:15

15:16

15:17

15:18

см.:Иак.3:6;

15:19

см.:Быт.6:5;Быт.8:21;Мк.7:21;

15:20

15:21

см.:Мк.7:24;

15:22

15:23

15:24

см.:Ис.58:6;Иер.50:6;Иез.34:5-6;Мф.10:6;

15:25

15:26

15:27

15:28

15:29

15:30

см.:Ис.35:5-6;

15:31

15:32

см.:Мк.8:1;

15:33

15:34

15:35

15:36

15:37

15:38

15:39

Украинский (Хоменко)

Языки

Ісус та фарисеї 1-20; оздоровлення дочки ханаанянки 21-28; численні оздоровлення біля озера 29-31; друге помноження хлібів 32-39

Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть:

“Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?”

А він у відповідь сказав їм: “А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням?

Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть.

А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! –

той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу.

О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая:

Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене.

Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.”

І прикликавши людей, сказав їм: “Слухайте й розумійте!

Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину”.

Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?”

Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням.

Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.”

Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.”

Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі?

Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить?

А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину;

із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства.

Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.”

Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.

Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.”

Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.”

А він у відповідь промовив: “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.”

Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!”

Він відповів їй: “Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.”

А вона каже: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.”

Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години.

Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там.

Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.

І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.

Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.”

Кажуть до нього його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?”

Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, – кажуть, – “і кілька рибин.”

Тоді він звелів людям сісти на землю,

взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям.

Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів.

Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.

І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.