І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

А Він їй не казав ані слова.
Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого…

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам…

Вона ж відказала: Так, Господи!
Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш!
І тієї години дочка її видужала.

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг.
І Він уздоровлював їх.

А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого;
відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба?
Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

І Він ізвелів на землі посідати народові.

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних…

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.