бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх.

Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують.

Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

Слухайте, отже, притчу про сіяча.

До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.

А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає,

але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється.

А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.

Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.”

Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.

Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.

Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.

Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?

Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?

Ні! -каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.

Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”

Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.

Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.”

Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” –

Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого,

щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.”

Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”

А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий;

поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого;

ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели.

Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу:

Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,

і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!

Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.

Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел.

Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.

Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини.

Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.

Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і

кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

Чи ви це все зрозуміли?” – “Так!” – йому відповіли.

Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.”

Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.

Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?

Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?

І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?”

І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.”

І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.