Старий Заповіт:
Бут.
Вих.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Рут.
1Сам.
2Сам.
1Цар.
2Цар.
1Хр.
2Хр.
1Ездр.
Неем.
Ест.
Йов.
Пс.
Прип.
Еккл.
Пісн.
Іс.
Єр.
Плач.
Єз.
Дан.
Ос.
Йоіл.
Ам.
Овд.
Йона.
Мих.
Наум.
Ав.
Соф.
Ог.
Зах.
Мал.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Скрыть
13:1
13:2
13:4
13:5
13:6
13:7
13:8
13:9
13:10
13:11
13:13
13:19
13:20
13:21
13:22
13:23
13:24
13:25
13:26
13:27
13:28
13:29
13:30
13:32
13:36
13:37
13:38
13:40
13:41
13:42
13:44
13:45
13:46
13:47
13:48
13:49
13:50
13:51
13:52
13:53
13:56
13:58
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.
І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.
І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.
Другі ж упали на ґрунт кам́янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;
а як сонце зійшло, то зів́яли, і коріння не мавши, посохли.
А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.
Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?
А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.
Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите…
Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.
Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.
Послухайте ж притчу про сіяча.
До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його;
це те, що посіяне понад дорогою.
це те, що посіяне понад дорогою.
А посіяне на кам́янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
але кореня в ньому нема, тому він непостійний;
коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм?
Звідки ж узявся кукіль?
Звідки ж узявся кукіль?
А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце.
А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив;
а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов́яжіть у снопки, щоб їх попалити;
пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов́яжіть у снопки, щоб їх попалити;
пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.
Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.
Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!
Тоді відпустив Він народ і додому прийшов.
І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,
а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;
а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.
І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця.
Хто має вуха, нехай слухає!
Хто має вуха, нехай слухає!
Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,
а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.
Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
Чи ви зрозуміли це все?
Так!
відказали Йому.
Так!
відказали Йому.
І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.
І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
Чи ж Він не син теслі?
Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
І чи ж сестри Його не всі з нами?
Звідки ж Йому все оте?
Звідки ж Йому все оте?
І вони спокушалися Ним.
А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!
А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!
І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.