Друге помноження хлібів 1-10; Ісус викриває фарисеїв 11-21; оздоровлення сліпого 22-26; Петро визнає Ісуса Христом 27-30; Ісус закликає нести хрест 31-38.

За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:

"Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.

Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека."

Тож відказали йому учні його: "З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?"

Він же спитав їх: "Скільки маєте хлібів?" "Сім", - відказали ті.

Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.

Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.

І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;

було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх.

А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.

Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу.

Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: "Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!"

І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.

Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш один хліб у човні.

І наказував їм, кажучи: "Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!"

І стали перемовлятись про те, що не мають хліба.

Ісус, довідавшись про те, каже до них: "Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце?

Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам'ятаєте,

як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Дванадцять" - кажуть йому.

"А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Сім", - кажуть.

І він сказав їм: "То й ще не розумієте?"

Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся.

Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: "Чи бачиш щонебудь?"

Глянув той і каже: "Бачу людей, - наче б дерева ходячі!"

Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко.

І послав його додому, кажучи: "Навіть у село не входь."

І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: "За кого мене люди мають?"

Ті йому й відказали: "Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків."

"А ви, - спитав їх, - що кажете про мене: хто я?" Озвавсь Петро та й каже до нього: "Ти - Христос."

Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.

І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне.

А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти.

Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: "Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське."

І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.

Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.

Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?

Що бо людина може дати взамін за власну душу?

Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами."

Про нерозривність подружжя 1-12; благословення дітей 13-16; багатий юнак 17-31; Ісус передсказує свою смерть 32-34; просьба синів Заведеєвих 35-45; оздоровлення сліпого 46-52

Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.

Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?"

А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?"

Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити."

"То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис.

А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.

Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї,

й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло.

Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає."

Удома ж учні знов його про те запитали.

А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.

І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."

І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм.

Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: "Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже.

Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього."

І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.

Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: "Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?"

"Чого називаєш мене благим?" - сказав Ісус до нього. - "Ніхто не благий, окрім одного Бога.

Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір."

Він же у відповідь мовив до нього: "Учителю, я вже те дотримував змалку."

Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: "Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною."

Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, - мав бо великі багатства.

Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: "Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!"

Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: "Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже!

Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже."

Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: "Хто ж тоді може спастися?"

Ісус же, поглянувши на них, мовить: "У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо."

І заговорив до нього Петро: "Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою."

Ісус озвавсь і каже: "Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, - ради мене та ради Євангелії, -

не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, - домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, - і в майбутньому віці життя вічне.

І багато з перших стануть останніми, а останні -першими."

Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним:

"Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам;

і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб'ють, він же по трьох днях воскресне."

Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: "Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим."

Він же їм відповів: "Що хочете, щоб я зробив вам?"

"Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі."

Ісус же сказав їм: "Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?"

Ті йому відповіли: "Можемо." Ісус сказав їм: "Чашу, яку я п'ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь.

Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано."

Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана.

Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: "Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх.

Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою,

і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх.

Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох."

І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги.

Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: "Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!"

Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: "Сину Давидів, змилуйся надо мною!"

Ісус же спинивсь і каже: "Прикличте його!" Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: "Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе."

Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса.

Ісус, до нього звернувшись, каже: "Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?" А сліпий йому: "Учителю мій, - щоб я бачив!"

Сказав Ісус до нього: "Іди, віра твоя спасла тебе." І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.