Тоді Він народу звелів на землі посідати.
І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати.
А вони роздавали народові.

І мали вони трохи рибок;
і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали…

А їдців було тисяч з чотири!

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає?
Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте?
Чи ви ще не знаєте й не розумієте?
Чи ще маєте серце своє затверділим?

Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте?
І не пам́ятаєте,

коли п́ять хлібів Я ламав на п́ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали?
Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?
І відказують: Сім.

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?…

І приходять вони в Віфсаїду.
І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село.
І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева…

Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте?
Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

І те слово казав Він відкрито.
А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

Або що назамін дасть людина за душу свою?

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.