Тому Господь так каже: «Ось я задумую на рід цей лихо; від нього ви не зможете відхилити ший ваших, і не здолаєте ходити просто, бо то буде лихий час.»

Того часу на вас укладуть приповідку, і гірким плачем будуть плакати та промовляти: «Зруйновано нас з усім! Частку мого народу він міняє; як він її від мене усуває! Замість поля наші повернути, він їх ділить.

Тому не буде у вас нікого, хто б кидав на пай жереб у громаді Господній.»

«Не проповідуйте», - проповідують. «Нехай не проповідують цього! Ганьба нас не осягне!»

Дім Якова говорить: «Хіба у Господа терпець урвався? Хіба такі його вчинки? Хіба слова його добра не чинять тому, хто праведно діє?»

Та мій народ устає вже здавна, немов ворог. Ви ж із жупаном здираєте й сорочку з тих, що приходять тихо, що й гадки про війну не мають.

Жінок мого народу ви проганяєте з їхніх домів милих; у дітей їхніх геть берете мою честь навіки.

Уставайте і йдіть геть: бо це не край спочинку, - через нечистоту, що вас руйнує руїною тяжкою.

Якби з'явився якийсь вітрогон і брехню придумав: «Я буду про вино вам і напої проповідувати»! - він став би проповідником цього народу.

Зберу тебе напевно, Якове, усього. Зберу рештку Ізраїля напевно. Згуртую їх, немов отару, до кошари; неначе череду, серед їхнього пасовиська; аж загуде від безлічі народу.

Проломщик піде перед ними; вони проломлять, пройдуть крізь ворота й вийдуть ними. І цар їхній пройде перед ними, і Господь на чолі у них.