Евангелие от Иоанна, глава 4 (Ин.4) на украинском (хоменко) языке - Новый Завет

Азбука веры » Біблія » Вiд Iвана » гл.4

4:0

4:1

см.:Ин.3:26;

4:2

4:3

4:4

4:5

см.:Быт.33:19;Быт.48:22;Нав.24:32;

4:6

4:7

4:8

4:9

см.:4Цар.17:24;Лк.9:53;

4:10

см.:Ис.12:3;Ис.44:3;Зах.14:8;

4:11

4:12

4:13

4:14

4:15

4:16

4:17

4:18

4:19

4:20

см.:Втор.12:6;Втор.16:6;3Цар.9:3;

4:21

4:22

см.:Быт.12:3;4Цар.17:29;Ис.2:3;Рим.9:5;

4:23

4:24

см.:2Кор.3:17;Флп.3:3;

4:25

4:26

4:27

4:28

4:29

4:30

4:31

4:32

4:33

4:34

4:35

см.:Мф.9:37;Лк.10:2;

4:36

4:37

4:38

4:39

4:40

4:41

4:42

4:43

см.:Мф.4:12;Мк.1:14;

4:44

см.:Мф.13:57;Мк.6:4;Лк.4:24;

4:45

4:46

см.:Ин.2:11;

4:47

4:48

4:49

4:50

4:51

4:52

4:53

4:54

Украинский (Хоменко)

Языки

Ісус у Самарії 1-42; оздоровлення сина цісарського урядовця 43-54

Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,

- а не христив же Ісус сам, лише учні його,

то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.

А треба було йому переходити Самарією.

Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.

Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.

Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»

Учні ж його пішли були до міста харчів купити.

Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.

Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»

Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива?

Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.

Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»

«Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»

Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка!

П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»

А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти.

Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»

Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»

Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»

Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

«Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

І вийшли з міста й подалися до нього.

А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»

Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»

Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

«Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли.

Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи.

Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

Та й багато більше увірували з-за його слова.

Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»

А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.

Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»

Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято.

Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.

Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.

Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»

А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»

Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.

А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.

Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому.

І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.

Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.

Вiд Iвана, Глава 4