Евангелие от Иоанна, глава 4 (Ин.4) на украинском (огієнко) языке - Новый Завет

Азбука веры » Біблія » Вiд Iвана » гл.4

4:1

см.:Ин.3:26;

4:2

4:3

4:4

4:5

см.:Быт.33:19;Быт.48:22;Нав.24:32;

4:6

4:7

4:8

4:9

см.:4Цар.17:24;Лк.9:53;

4:10

см.:Ис.12:3;Ис.44:3;Зах.14:8;

4:11

4:12

4:13

4:14

4:15

4:16

4:17

4:18

4:19

4:20

см.:Втор.12:6;Втор.16:6;3Цар.9:3;

4:21

4:22

см.:Быт.12:3;4Цар.17:29;Ис.2:3;Рим.9:5;

4:23

4:24

см.:2Кор.3:17;Флп.3:3;

4:25

4:26

4:27

4:28

4:29

4:30

4:31

4:32

4:33

4:34

4:35

см.:Мф.9:37;Лк.10:2;

4:36

4:37

4:38

4:39

4:40

4:41

4:42

4:43

см.:Мф.4:12;Мк.1:14;

4:44

см.:Мф.13:57;Мк.6:4;Лк.4:24;

4:45

4:46

см.:Ин.2:11;

4:47

4:48

4:49

4:50

4:51

4:52

4:53

4:54

Украинский (Огієнко)

Языки

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

І потрібно було Самарію Йому переходити.

Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

Там же була Яковова криниця.
І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці.
Було коло години десь шостої.

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води.
Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки?
Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п́є, буде прагнути знову.

А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю…
Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

Бо п́ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі.
Це ти правду сказала.

Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою…

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв.
Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш?
або: Про що з нею говориш?

Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила.
Чи Він не Христос?

І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива?
А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався.
І Він перебув там два дні.

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино.
І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе!
І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому.
Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе.
І ввірував сам і ввесь його дім.

Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Вiд Iвана, Глава 4