Евангелие от Иоанна, глава 4,16 (Ин. 4,16) на украинском (хоменко) языке - Новый Завет

Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»

Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива?

Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.

Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»

«Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»

Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка!

П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»

А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти.

Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»

Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»

Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»

Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

«Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

І вийшли з міста й подалися до нього.

А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»

Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»

Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

«Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли.

Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи.

Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

Та й багато більше увірували з-за його слова.

Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»

А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.

Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»

Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято.

Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.

Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.

Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»

А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»

Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.

А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.

Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому.

І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.

Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.

Святий Дух та його діяння 1-16; після смутку розлуки - тривала радість 17-24; заключні слова Ісуса 25-33

«Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися.

Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.

Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали.

Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами.

Тепер же я іду до того, хто послав мене, - і жаден з вас мене не питає: Куди йдеш?

Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося.

Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас.

І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді:

щодо гріха - бо не вірують у мене,

щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите;

щодо засуду - бо князь цього світу засуджений.

Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині.

Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.

І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам.

Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам.

Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я бо йду до Отця.»

Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене? І оте: Я йду до Отця?»

Казали, отже: «Що воно означає, оте "трохи", про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати!»

Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене?

Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться.

Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко - з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам'яті про болі нема!

Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере.

І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я.

В ім'я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж - і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть.

Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише - одверто про Отця звістую вам.

Ось того дня проситимете ви в моє ім'я, - і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати:

Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов.

Я вийшов від Отця і прийшов на світ - і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.»

Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі.

І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.»

Відповів їм Ісус: «Віруєте нині?

Ось надходить година - і тепер вона, - коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною - Отець.

Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»

Вiд Iвана, Главы 4-16