Азбука веры » Біблія » Приповiстi » гл.6

Приповiстi, Глава 6

Толкования

Толкования главы

6:0

6:1

см.:Сир.29:18;

6:2

6:3

см.:Сир.29:21;

6:4

см.:Пс.131:4;

6:5

см.:Пс.123:7;

6:6

6:7

6:8

6:9

см.:Притч.26:14;

6:10

см.:Притч.24:33;

6:11

6:12

6:13

см.:Притч.10:10;

6:14

см.:Притч.17:20;

6:15

см.:Пс.57:9;

6:16

6:17

см.:Притч.30:13;

6:18

см.:Притч.19:5;

см.:Притч.1:8;

см.:Втор.6:8;

см.:Притч.3:23;

см.:Пс.118:105;2Пет.1:19;

6:24

см.:Притч.7:5;

6:25

см.:Сир.9:8;

6:26

см.:Притч.5:10;

6:27

6:28

6:29

см.:Евр.13:4;

6:30

6:31

см.:Исх.22:1;

6:32

см.:Лев.20:10;

6:33

6:34

6:35

Украинский (Хоменко)

Языки

Обережність при запоруках 1-5; ледачий та мурашка 6-11: лукавий 12-15: що Богові осоружне 16-19; чужоложство 20-35

Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, | коли дав руку твою за чужого,

коли зв'язав себе словами уст своїх, | коли піймавсь словами уст власних,

вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | - іди, смирися, наполягай на твого ближнього;

не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам.

Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця.

Іди, ледащо, до мурашки; | приглянься до її звичаїв, будь розумним.

Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, -

і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій.

Докіль лежатимеш, лінивче | коли ти встанеш зо сну свого?

Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки,

і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; | і недостача, мов муж збройний.

Людина розбещена, чоловік безбожний | - ходить з неправдивими устами,

мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями.

З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат.

Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку.

Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:

горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають,

серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко,

фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари.

Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї.

Прив'яжи собі до серця їх, назавжди, | повісь собі на шию.

Бо заповідь - то світильник, а навчання - світло; | повчальні докори - дорога життя.

Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,

щоб зберегти тебе від злої жінки, | та від облесливости язика чужої.

Не пожадай у твоїм серці її вроди, | і не давай себе звести її морганням,

бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тим часом, як замужня на дороге життя полює.

Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла?

Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги?

Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.

До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.

Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати.

Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить.

Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи.

Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти.

Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.