Азбука веры » Біблія » Приповiстi » гл.1

Приповiстi, Глава 1

Толкования

Толкования главы

1:0

1:1

см.:3Цар.4:32;

1:2

1:3

1:4

1:5

см.:Сир.10:28;

1:6

1:7

см.:Иов.28:28;Пс.110:10;Еккл.12:13;Сир.1:15;

1:8

1:9

см.:Притч.4:9;Сир.6:32;

1:10

см.:Притч.4:14;

1:11

см.:Иер.5:26;Мих.7:2;

1:12

см.:Пс.123:3;

1:13

1:14

1:15

см.:Пс.1:1;

1:16

см.:Ис.59:7;Рим.3:15;

1:17

1:18

см.:Мф.26:16;

1:19

1:20

см.:Притч.8:1-2;Лк.11:49;

1:21

см.:Притч.8:3;

1:22

1:23

1:24

см.:Ис.65:12;Ис.66:4;Иер.7:13;

1:25

1:26

см.:Втор.28:63;Иез.21:17;

1:27

1:28

см.:Ис.1:15;Иер.11:11;

1:29

см.:Притч.1:24;Деян.13:40;

1:30

1:31

см.:Ис.3:10;

1:32

1:33

см.:Пс.111:7;

Украинский (Хоменко)

Языки

Заголовок 1-7; лихе товариство 1-19; заклик мудрости 20-33

Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,

щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,

щоб засвоїти (собі) освічену науку, | - справедливість, правосуддя та правоту, -

щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,

щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,

щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.

Острах Господній - початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.

Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,

бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.

Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!

Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного - без усякої причини,

поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.

Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!”

Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,

бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.

Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.

Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.

Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.

Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,

на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:

“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?

Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.

За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, -

то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;

як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.

Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,

поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, -

тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.

Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.

Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха”.