Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині…

Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти;
надто горе людині, що від неї приходить спокуса!

Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.

І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.

Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих;
кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.

Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.

Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев́ятдесятьох і дев́ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?

І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев́ятдесятьох і дев́ятьох незаблудлих.

Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.

А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим;
як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.

А коли не послухає їх, скажи Церкві;
коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!

Поправді кажу вам: Що тільки зв́яжете на землі, зв́язане буде на небі, і що тільки розв́яжете на землі, розв́язане буде на небі.

Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!

Бо де двоє чи троє в Ім́я Моє зібрані, там Я серед них.

Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому?
Чи до семи раз?

Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!

Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.

Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.

А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.

Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!

І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.

А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв.
І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!

А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!

Та той не схотів, а пішов і всадив до в́язниці його, аж поки він боргу не верне.

Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.

Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.

Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?

І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.

Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.