Азбука веры » Біблія » Вiд Матвiя » гл.16

Вiд Матвiя, Глава 16

Толкования

Толкования главы

16:0

16:1

см.:Мф.12:38;Мк.8:11;1Кор.1:22;

16:2

см.:Лк.12:54;

16:3

16:4

см.:Иона.2:1;Мф.12:39;

16:5

см.:Мк.8:14;

16:6

см.:Мк.8:15;Лк.12:1;

16:7

16:8

16:9

16:10

16:11

16:12

16:13

см.:Дан.7:13-14;Мк.8:27;Лк.9:18;

16:14

16:15

16:16

см.:Мф.14:33;Мк.8:29;Лк.9:20;Ин.6:69;

16:17

см.:Мф.11:25:27;

16:18

см.:Лк.22:31-32;1Пет.2:4;1Кор.3:11;

16:19

см.:Мф.18:18;Ин.20:23;

16:20

см.:Мк.8:30;

16:21

16:22

16:23

см.:Рим.8:7;

16:24

см.:Мф.10:38;Мк.8:34;Лк.14:27;

16:25

16:26

16:27

см.:Пс.61:13;Зах.14:5;Мф.25:31;Рим.2:6;Откр.19:14;

16:28

см.:Мк.9:1;Лк.9:27;

Украинский (Хоменко)

Языки

Лукавий рід хоче знаку з неба 1-4; фарисейська закваска 5-12; віровизнання Петра 13-20; перша згадка про страждання 21-28

І приступили фарисеї та садукеї і, спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба.

А він у відповідь сказав їм: “Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо;

а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати?

Рід лукавий і перелюбний шукає знаку, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони.” І покинув їх і пішов звідти.

Коли перепливли учні на той бік, забули взяти хліба.

Ісус сказав їм: “Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської.”

Вони ж перемовлялись між собою і говорили: “Бо ми не взяли хліба.”

Помітив це Ісус і каже: “Чого перемовляєтесь між: собою, маловіри, – тому, що не взяли хліба?

І досі не збагнули? Чи ж ви не пам'ятаєте п'ятьох хлібів для п'ятьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали?

Ані тих сімох хлібів для чотирьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали?

Тож як же не розумієте, що я не про хліб вам говорив, коли казав: Бережіться закваски фарисейської і садукейської?”

Тоді ті зрозуміли, що він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки.

Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?”

Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.”

“На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?”

Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.”

У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний.

Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають.

Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв'яжеш, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на небі.”

Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він – Христос.

З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!”

Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.”

Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.

Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде.

Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?

Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами.

Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у своєму Царстві.”