Він же відрік їм: "Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, - та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений?

Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили з ним, що їм забаглось, як і написано про нього."

Повернувшися ж до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними.

Скоро ввесь народ його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до нього, заходився його вітати.

А він спитав їх: "Про що сперечаєтеся з ними?"

І відказав йому один з народу: "Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа,

і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев'яніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли."

Він же у відповідь каже їм: "О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене."

І привели його до нього. Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися.

Спитав же його батька: "Скільки часу, як це йому сталося?" - "З дитинства", - відповів той.

"І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним."

Ісус же каже йому: "Щодо того - якщо можеш - то все можливо тому, хто вірує."

І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: "Вірю, поможи моєму невірству!"

Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: "Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього."

І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: "Вмер він."

Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав.

Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: "Чому ми не могли його вигнати?"

Він відповів їм: "Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом."

Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав.

Навчав бо своїх учнів і казав їм: "Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб'ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне."

Та вони не розуміли цього слова й страхалися його запитувати.

І прийшли вони у Капернаум, і як був він у домі, спитав їх: "Про що ви сперечалися дорогою?"

Вони ж мовчали, бо сперечалися були дорогою, хто більший.

Тоді він, сівши, прикликав дванадцятьох та й каже до них: "Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою."

Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них:

"Хто прийме одне з таких дитят в моє ім'я, - мене приймає; а хто мене приймає, - не мене приймає, а того, хто послав мене."

Йоан же сказав до нього: "Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім'ям бісів виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, - не ходить бо з нами."

Ісус же мовив: "Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім'ям і міг би незабаром мене лихословити.

Бо хто не проти нас, той за нас.

Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, - істинно кажу вам, - той не втратить своєї нагороди.

Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, - краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море.

І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний,

де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.

І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло,

де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.

І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло,

де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає.

Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться.

Сіль - добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!"