А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує.
Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?

Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано…

А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне.
Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами?
Доки вас Я терпітиму?
Приведіть до Мене його!

І до Нього того привели.
І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним.
А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною…

І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це?
Той сказав: Із дитинства.

І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити.
Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

Зараз батько хлоп́яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов.
І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він…

А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї.
А Він не хотів, щоб довідався хто.

Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб́ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!

Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.

І прибули вони в Капернаум.
А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?

І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.

А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!

І взяв Він дитину, і поставив її серед них.
І, обнявши її, Він промовив до них:

Коли хто в Ім́я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене.
Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім́ям Твоїм демонів;
і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.

А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім́ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.

Хто бо не супроти нас, той за нас!

І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім́я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!

Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!

І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!

Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.

Сіль добра річ.
Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її?
Майте сіль у собі, майте й мир між собою!