Евангелие от Марка, глава 1-3 (Мк. 1-3) на украинском (хоменко) языке - Новый Завет

Та тільки но той вийшов, а вже й заходився велемовити та ширити усюди про те чутку, - тож: Ісус не міг одверто ввійти в місто, а перебував осторонь у місцях усамітнення. І приходили до нього звідусюди.

Оздоровлення розслабленого 1-12; покликання Матея 13-22; Ісус виправдує учнів 23-28

Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі.

І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом.

І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо.

А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений.

Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: "Сину, відпускаються тобі твої гріхи."

А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі:

"І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?"

Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: "Чого таке ось намислюєте у ваших серцях?

Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?

Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого:

Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому."

Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: "Ніколи ми такого не бачили!"

І знову вийшов над море, і ввесь народ сходився до нього, і він навчав їх.

А йдучи повз, побачив він Леві, сина Алфея, що сидів на митниці, й до нього каже: "Іди за мною!" Той устав і пішов слідом за ним.

І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо їх було чимало, - тих, що за ним ішли.

І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, то сказали його учням: "Чого він їсть і п'є з митарями та грішниками?"

Ісус, почувши те, сказав їм: "Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних."

Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: "Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?"

Ісус відповів їм: "Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити.

Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів.

Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша.

Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки!"

Однієї суботи проходив Ісус ланами, а його учні на ходу зривали колосся.

А фарисеї ж: йому й кажуть: "Дивись! Чого ті роблять у суботу таке, що не дозволено?"

А він їм: "Невже ви не читали, що Давид зробив, бувши в потребі, - зголоднів бо він сам і ті, що з ним були?

Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і з'їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, а й дав також тим, що з ним були?"

І каже до них: "Суботу установлено для людини, а не людину для суботи,

тож Син Чоловічий - Владика й над суботою."

Оздоровлення сухорукого 1-12; вибір апостолів 13-19; Ісус розбиває твердження фарисеїв 20-30; хто мати й брати Ісуса? 31-35

І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку.

Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, - щоб його обвинуватити.

І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: "Стань посередині!"

А потім до них і каже: "Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?" Вони ж мовчали.

Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам'яніли, каже до чоловіка: "Простягни лишень руку!" І той простягнув, і рука його одужала.

І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити.

Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї,

з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього.

Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його.

Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись.

І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!"

Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.

Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього.

І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю;

і дав їм владу виганяти бісів.

Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро;

Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому;

Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія,

та Юду Іскаріота, що його і зрадив.

Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти.

Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: "Він не при собі!"

А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє.

Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: "Як може сатана сатану виганяти?

Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись.

Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти.

Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, - не може встояти, а край йому настав!

Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату.

Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили.

Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, - тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний."

Вони бо мовили: "Він має нечистого духа."

Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати.

Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: "Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають."

А він у відповідь їм: "Хто моя мати та брати мої?"

І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: "Ось моя мати та мої брати.

Бо хто чинить волю Божу, той - мені брат, сестра і мати."

Вiд Марка, Главы 1-3