Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
3:1
3:2
3:5
3:10
3:13
3:14
3:15
3:18
3:20
3:22
3:24
3:25
3:26
3:27
3:28
3:29
3:30
3:31
3:32
3:33
3:34
см.:Быт.11:24-26;
3:35
см.:Быт.11:20-22;
Глава 7
7:2
7:3
7:4
7:5
7:6
7:7
7:8
7:9
7:10
7:11
7:12
7:13
7:14
7:15
7:17
7:20
7:21
7:24
7:25
7:26
7:30
см.:Деян.20:27;
7:32
7:33
7:34
7:35
7:36
7:38
7:40
7:41
7:42
7:43
7:44
7:45
7:46
7:47
7:48
7:49
7:50
[Зач. 9.] Въ пя́тое же на́десяте лѣ́то влады́чества Тиве́рiа ке́саря, облада́ющу Понті́йскому Пила́ту Иуде́ею, и четвертовла́ствующу Галиле́ею И́роду, Фили́ппу же бра́ту его́ четвертовла́ствующу Итуре́ею и Трахони́тскою страно́ю, и Лиса́нiю Авилині́ею четвертовла́ствующу,
при архiере́и А́ннѣ и Каiа́фѣ, бы́сть глаго́лъ Бо́жiй ко Иоа́нну Заха́рiину сы́ну въ пусты́ни.
И прiи́де во всю́ страну́ Иорда́нскую, проповѣ́дая креще́нiе покая́нiя во оставле́нiе грѣхо́въ:
я́коже е́сть пи́сано въ кни́зѣ слове́съ Иса́iи проро́ка, глаго́люща: гла́съ вопiю́щаго въ пусты́ни: угото́вайте пу́ть Госпо́день: пра́вы твори́те стези́ Его́:
вся́ка де́брь испо́лнится, и вся́ка гора́ и хо́лмъ смири́тся: и бу́дутъ стро́потная въ пра́вая, и о́стрiи въ пути́ гла́дки:
и у́зритъ вся́ка пло́ть спасе́нiе Бо́жiе.
Глаго́лаше же исходя́щымъ наро́домъ крести́тися от него́: порожде́нiя ехи́днова, кто́ сказа́ ва́мъ бѣжа́ти от гряду́щаго гнѣ́ва?
Сотвори́те у́бо плоды́ досто́ины покая́нiя: и не начина́йте глаго́лати въ себѣ́: отца́ и́мамы Авраа́ма: глаго́лю бо ва́мъ, я́ко мо́жетъ Бо́гъ от ка́менiя сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му.
Уже́ бо и сѣки́ра при ко́рени дре́ва лежи́тъ: вся́ко у́бо дре́во, не творя́щее плода́ добра́, посѣка́ется и во о́гнь вмета́ется.
И вопроша́ху его́ наро́ди, глаго́люще: что́ у́бо сотвори́мъ?
Отвѣща́въ же глаго́ла и́мъ: имѣ́яй двѣ́ ри́зѣ, да пода́стъ не иму́щему: и имѣ́яй бра́шна, та́кожде да твори́тъ.
Прiидо́ша же и мы́тари крести́тися от него́, и рѣ́ша къ нему́: учи́телю, что́ сотвори́мъ?
О́нъ же рече́ къ ни́мъ: ничто́же бо́лѣе от повелѣ́ннаго ва́мъ твори́те.
Вопроша́ху же его́ и во́ини, глаго́люще: и мы́ что́ сотвори́мъ? И рече́ къ ни́мъ: ни кого́же оби́дите, ни оклеветава́йте: и дово́лни бу́дите обро́ки ва́шими.
Ча́ющымъ же лю́демъ, и помышля́ющымъ всѣ́мъ въ сердца́хъ свои́хъ о Иоа́ннѣ, еда́ то́й е́сть Христо́съ,
отвѣщава́ше Иоа́ннъ всѣ́мъ, глаго́ля: а́зъ у́бо водо́ю креща́ю вы́: гряде́тъ же Крѣ́плiй мене́, Ему́же нѣ́смь досто́инъ отрѣши́ти реме́нь сапогу́ Его́: То́й вы́ крести́тъ Ду́хомъ Святы́мъ и огне́мъ:
Ему́же лопа́та въ руку́ Его́, и отреби́тъ гумно́ Свое́, и собере́тъ пшени́цу въ жи́тницу Свою́, пле́вы же сожже́тъ огне́мъ негаса́ющимъ.
Мно́га же у́бо и и́на, утѣша́я благовѣствова́ше лю́демъ.
[Зач. 10.] И́родъ же четвертовла́стникъ, облича́емъ от него́ о Иродiа́дѣ женѣ́ бра́та своего́, и о всѣ́хъ, я́же сотвори́ зла́я И́родъ,
приложи́ и сiе́ надъ всѣ́ми, и затвори́ Иоа́нна въ темни́цѣ.
Бы́сть же егда́ крести́шася вси́ лю́дiе, и Иису́су кре́щшуся и моля́щуся, отве́рзеся не́бо,
и сни́де Ду́хъ Святы́й тѣле́снымъ о́бразомъ, я́ко го́лубь, На́нь: и гла́съ съ небесе́ бы́сть, глаго́ля: Ты́ еси́ Сы́нъ Мо́й Возлю́бленный, о Тебѣ́ благоволи́хъ.
[Зач. 11.] И то́й бѣ́ Иису́съ я́ко лѣ́тъ три́десять начина́я, сы́й, я́ко мни́мь, Сы́нъ Ио́сифовъ, Илі́евъ,
Матѳа́товъ, Леві́инъ, Мелхі́инъ, Ианна́евъ, Ио́сифовъ,
Маттаѳі́евъ, Амо́совъ, Нау́мовъ, Если́мовъ, Нагге́овъ,
Маа́ѳовъ, Маттаѳі́евъ, Семеі́евъ, Ио́сифовъ, Иу́динъ,
Иоа́ннановъ, Риса́евъ, Зорова́велевъ, Салаѳiи́левъ, Нирі́евъ,
Мелхі́евъ, Адді́евъ, Коса́мовъ, Елмода́мовъ, И́ровъ,
Иосі́евъ, Елiезе́ровъ, Иори́мовъ, Матѳа́товъ, Леві́инъ,
Симео́новъ, Иу́динъ, Ио́сифовъ, Иона́новъ, Елiаки́мовъ,
Мелеа́евъ, Маина́новъ, Маттаѳа́евъ, Наѳа́новъ, Дави́довъ,
Иессе́овъ, Ови́довъ, Воо́зовъ, Салмо́новъ, Наассо́новъ,
Аминада́вовъ, Ара́мовъ, Есро́мовъ, Фаре́совъ, Иу́динъ,
Иа́ковль, Исаа́ковъ, Авраа́мовъ, Ѳа́ринъ, Нахо́ровъ,
Серу́ховъ, Рага́вовъ, Фале́ковъ, Еве́ровъ, Сала́новъ,
Каина́новъ, Арфакса́довъ, Си́мовъ, Но́евъ, Ла́меховъ,
Маѳуса́левъ, Ено́ховъ, Иа́редовъ, Малелеи́ловъ, Каина́новъ,
Ено́совъ, Си́ѳовъ, Ада́мовъ, Бо́жiй.
Егда́ же сконча́ вся́ глаго́лы Своя́ въ слу́хи лю́демъ, [Зач. 29.] вни́де въ Капернау́мъ.
Со́тнику же нѣ́коему ра́бъ боля́ злѣ́, хотя́ше {имѣ́яше} умре́ти, и́же бѣ́ ему́ че́стенъ.
Слы́шавъ же о Иису́сѣ, посла́ къ Нему́ ста́рцы Иуде́йскiя, моля́ Его́, я́ко да прише́дъ спасе́тъ раба́ его́.
Они́ же прише́дше ко Иису́сови, моля́ху Его́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́инъ е́сть, ему́же да́си сiе́:
лю́битъ бо язы́къ на́шъ, и со́нмище то́й созда́ на́мъ.
Иису́съ же идя́ше съ ни́ми. И уже́ Ему́ не дале́че су́щу от хра́мины, посла́ къ Нему́ со́тникъ дру́ги, глаго́ля Ему́: Го́споди, не дви́жися: нѣ́смь бо досто́инъ, да подъ кро́въ мо́й вни́деши:
тѣ́мже ни себе́ досто́йна сотвори́хъ прiити́ къ Тебѣ́: но рцы́ сло́во, и исцѣлѣ́етъ о́трокъ мо́й:
и́бо и а́зъ человѣ́къ е́смь подъ влады́кою учине́нъ, имѣ́я подъ собо́ю во́ины: и глаго́лю сему́: иди́, и иде́тъ: и друго́му: прiиди́, и прiи́детъ: и рабу́ моему́: сотвори́ сiе́, и сотвори́тъ.
Слы́шавъ же сiя́ Иису́съ, чуди́ся ему́, и обра́щься иду́щему по Не́мъ наро́ду рече́: глаго́лю ва́мъ, ни во Изра́или толи́ки вѣ́ры обрѣто́хъ.
И возвра́щшеся по́сланiи обрѣто́ша боля́щаго раба́ исцѣлѣ́вша.
[Зач. 30.] И бы́сть посе́мъ, идя́ше во гра́дъ, нарица́емый Наи́нъ: и съ Ни́мъ идя́ху ученицы́ Его́ мно́зи и наро́дъ мно́гъ.
Я́коже прибли́жися ко врато́мъ гра́да, и се́ изноша́ху уме́рша, сы́на единоро́дна ма́тери свое́й, и та́ бѣ́ вдова́: и наро́дъ от гра́да мно́гъ съ не́ю.
И ви́дѣвъ ю́ Госпо́дь, милосе́рдова о не́й, и рече́ е́й: не пла́чи.
И присту́пль косну́ся во о́дръ: нося́щiи же ста́ша: и рече́: ю́ноше, тебѣ́ глаго́лю, воста́ни.
И сѣ́де ме́ртвый, и нача́тъ глаго́лати: и даде́ его́ ма́тери его́.
Прiя́тъ же стра́хъ всѣ́хъ, и сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́къ ве́лiй воста́ въ на́съ, и я́ко посѣти́ Бо́гъ люде́й Свои́хъ.
[Зач. 31.] И изы́де сло́во сiе́ по все́й Иуде́и о Не́мъ, и по все́й странѣ́.
И возвѣсти́ша Иоа́нну ученицы́ его́ о всѣ́хъ си́хъ.
И призва́въ два́ нѣ́кая от учени́къ свои́хъ Иоа́ннъ, посла́ ко Иису́су, глаго́ля: Ты́ ли еси́ Гряды́й, или́ ино́го ча́емъ?
Прише́дша же къ Нему́ му́жа рѣ́ста: Иоа́ннъ Крести́тель посла́ на́съ къ Тебѣ́, глаго́ля: Ты́ ли еси́ Гряды́й, или́ ино́го ча́емъ?
Въ то́й же ча́съ исцѣли́ мно́ги от неду́гъ и ра́нъ и ду́хъ злы́хъ, и мно́гимъ слѣпы́мъ дарова́ прозрѣ́нiе.
И отвѣща́въ Иису́съ рече́ и́ма: ше́дша возвѣсти́та Иоа́нну, я́же ви́дѣста и слы́шаста: я́ко слѣпі́и прозира́ютъ, хро́мiи хо́дятъ, прокаже́ннiи очища́ются, глусі́и слы́шатъ, ме́ртвiи востаю́тъ, ни́щiи благовѣству́ютъ:
и блаже́нъ е́сть, и́же а́ще не соблазни́тся о Мнѣ́.
Отше́дшема же ученико́ма Иоа́нновома, нача́тъ глаго́лати къ наро́домъ о Иоа́ннѣ: чесо́ изыдо́сте въ пусты́ню ви́дѣти, тро́сть ли вѣ́тромъ коле́блему?
Но чесо́ изыдо́сте ви́дѣти? Человѣ́ка ли въ мя́гки ри́зы одѣ́яна? Се́, и́же во оде́жди сла́внѣй и пи́щи су́щiи, во ца́рствiи {во дво́рѣхъ ца́рскихъ} су́ть.
Но чесо́ изыдо́сте ви́дѣти? Проро́ка ли? Е́й, глаго́лю ва́мъ, и ли́шше проро́ка.
Се́й [бо] е́сть, о не́мже пи́сано е́сть: се́ А́зъ послю́ А́нгела Моего́ предъ лице́мъ Твои́мъ, и́же устро́итъ пу́ть Тво́й предъ Тобо́ю.
Глаго́лю бо ва́мъ: бо́лiй въ рожде́нныхъ жена́ми проро́ка Иоа́нна Крести́теля никто́же е́сть: мні́й же во Ца́рствiи Бо́жiи, бо́лiи его́ е́сть.
И вси́ лю́дiе слы́шавше и мы́тарiе, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нiемъ Иоа́нновымъ:
фарисе́е же и зако́нницы совѣ́тъ Бо́жiй отверго́ша о себѣ́, не кре́щшеся от него́.
[Зач. 32.] Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю человѣ́ки ро́да сего́, и кому́ су́ть подо́бни?
Подо́бни су́ть о́трочищемъ сѣдя́щымъ на то́ржищихъ и приглаша́ющымъ дру́гъ дру́га, и глаго́лющымъ: писка́хомъ ва́мъ, и не пляса́сте: рыда́хомъ ва́мъ, и не пла́касте.
Прiи́де бо Иоа́ннъ Крести́тель ни хлѣ́ба яды́й, ни вина́ пiя́, и глаго́лете: бѣ́ся и́мать.
Прiи́де Сы́нъ Человѣ́ческiй яды́й и пiя́, и глаго́лете: се́й человѣ́къ я́дца и винопі́йца, дру́гъ мытаре́мъ и грѣ́шникомъ.
И оправди́ся прему́дрость от ча́дъ свои́хъ всѣ́хъ.
[Зач. 33.] Моля́ше же Его́ нѣ́кiй от фарисе́й, да бы я́лъ съ ни́мъ: и вше́дъ въ до́мъ фарисе́овъ, возлеже́.
И се́ жена́ во гра́дѣ, я́же бѣ́ грѣ́шница, и увѣ́дѣвши, я́ко возлежи́тъ во хра́минѣ фарисе́овѣ, прине́сши алава́стръ ми́ра,
и ста́вши при ногу́ Его́ созади́, пла́чущися, нача́тъ умыва́ти но́зѣ Его́ слеза́ми, и власы́ главы́ своея́ отира́ше, и облобыза́ше но́зѣ Его́, и ма́заше ми́ромъ.
Ви́дѣвъ же фарисе́й воззва́вый Его́, рече́ въ себѣ́, глаго́ля Се́й а́ще бы бы́лъ проро́къ, вѣ́дѣлъ бы кто́ и какова́ жена́ прикаса́ется Ему́: я́ко грѣ́шница е́сть.
И отвѣща́въ Иису́съ рече́ къ нему́: Си́моне, и́мамъ ти́ нѣ́что рещи́. О́нъ же рече́: Учи́телю, рцы́.
Иису́съ же рече́: два́ должника́ бѣ́ста заимода́вцу нѣ́коему: еди́нъ бѣ́ до́лженъ пятiю́сотъ дина́рiи, другі́й же пятiю́десятъ:
не иму́щема же и́ма возда́ти, обѣ́ма отда́ {оста́ви}. Кото́рый у́бо ею́, рцы́, па́че возлю́битъ его́?
Отвѣща́въ же Си́монъ рече́: мню́, я́ко ему́же вя́щше отда́ {оста́ви}. О́нъ же рече́ ему́: пра́во суди́лъ еси́.
И обра́щься къ женѣ́, Си́монови рече́: ви́диши ли сiю́ жену́? Внидо́хъ въ до́мъ тво́й, воды́ на но́зѣ Мои́ не да́лъ еси́: сiя́ же слеза́ми облiя́ Ми́ но́зѣ и власы́ главы́ своея́ отре́.
Лобза́нiя Ми́ не да́лъ еси́: сiя́ же, отне́лиже внидо́хъ, не преста́ облобыза́ющи Ми́ но́зѣ.
Ма́сломъ главы́ Моея́ не пома́залъ еси́: сiя́ же ми́ромъ пома́за Ми́ но́зѣ.
Его́же ра́ди, глаго́лю ти́: отпуща́ются грѣси́ ея́ мно́зи, я́ко возлюби́ мно́го: а ему́же ма́ло оставля́ется, ме́нше лю́битъ.
Рече́ же е́й: отпуща́ются тебѣ́ грѣси́.
И нача́ша возлежа́щiи съ Ни́мъ глаго́лати въ себѣ́: кто́ Се́й е́сть, и́же и грѣхи́ отпуща́етъ?
Рече́ же къ женѣ́: вѣ́ра твоя́ спасе́ тя: иди́ въ ми́рѣ.
Грузинский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
ტიბერიუს კეისრის მმართველობის მეთხუთმეტე წელს, როცა პონტიუს პილატე იუდეის მთავარი იყო, ჰეროდე - გალილეის მეოთხედმთავარი, ფილიპე, მისი ძმა, - ატურეისა და ტრაქონიის მხარის მეოთხედმთავარი, ხოლო ლისანია - აბილენეს მეოთხედმთავარი;
ანნასა და კაიაფას მღვდელმთავრობისას გაისმა სიტყვა ღმრთისა იოანეს, ზაქარიას ძის მიმართ, უდაბნოში.
დადიოდა იგი იორდანეს მთელ შემოგარენში და ქადაგებდა ნათლის ღებას სინანულისას ცოდვათა მისატევებლად.
როგორც დაწერილია ესაია წინასწარმეტყველის სიტყვათა წიგნში: ხმა უდაბნოში მღაღადებლისა: გაამზადეთ გზა უფლისა, გაასწორეთ მისი ბილიკნი.
ყოველი ხევი ამოივსება და ყოველი მთა და ბორცვი დამდაბლდება; მრუდე გასწორდება და ფლატე გავაკდება.
და ყოველი ხორცი იხილავს მხსნელობას ღმრთისას.
და ეუბნებოდა მის მიმართ ნათლის ღებად მიმავალ ხალხს: იქედნეს ნაშიერნო, ვინ გასწავლათ, გაექეცითო მომავალ რისხვას?
მაშ, გამოიღეთ ნაყოფი ღირსი სინანულისა: და ნუ ეტყვით თქვენსავე თავს: მამად გვივისო აბრაამი; რადგანაც გეუბნებით თქვენ: ღმერთს ხელეწიფება თვით ამ ქვათაგანაც აღუდგინოს ძენი აბრაამს.
ვინაიდან აწ უკვე ცული ხეების ფესვთან დევს. ყოველი ხე, რომელიც არ გამოიღებს კეთილ ნაყოფს, მოიჭრება და ცეცხლს მიეცემა.
ეკითხებოდა ხალხი: მაშ, რაღა ვქნათო?
მიუგო და უთხრა მათ: ვისაც ორი ხელი სამოსი აქვს, მისცეს არმქონეს: და ვისაც საჭმელი აქვს, ასევე მოიქცეს.
მოვიდნენ მებაჟენიც ნათლის ღებად და უთხრეს მას: მოძღვარო, ჩვენ რაღა ვქნათ?
მიუგო მათ: ნურაფერს აიღებთ თქვენთვის დაწესებულზე მეტს.
მეომრებმაც ჰკითხეს: ჩვენ კი რა ვქნათო? და უთხრა მათ: ნურავის შეურაცხყოფთ, ნურც ცილს დასწამებთ და დასჯერდით საფასურს თქვენსას.
ხოლო როცა ხალხი მოლოდინში იყო და გულში ყველა ამას ფიქრობდა იოანეზე, ქრისტე ხომ არ არისო,
მიუგო იოანემ და უთხრა მათ: მე წყლით გნათლავთ, მაგრამ მოდის ჩემზე უძლიერესი, და მე იმის ღირსიც არა ვარ, რომ შევხსნა მისი ხამლის საკვრელი; და ის მოგნათლავთ სულით წმიდითა და ცეცხლით.
მას ხელთ უპყრია თვისი არნადი და გაწმენდს თავის კალოს, და შეინახავს ხორბალს ბეღელში, ხოლო ბზეს მისცემს უშრეტ ცეცხლს.
ბევრ სხვა რამესაც ახარებდა და შეაგონებდა ხალხს.
ხოლო ჰეროდემ, მეოთხედმთავარმა, რომელსაც ამხილებდა იოანე ჰეროდიადას, მისი ძმის, ფილიპეს ცოლისა და ყველა იმ ბოროტების გამო, რაც ჩაედინა,
ყველაფერს ისიც მიუმატა, რომ საპყრობილეში ჩააგდო იოანე.
როცა ნათელს იღებდა მთელი ხალხი და იესო, ნათელღებული, ლოცულობდა.
გაიხსნენ ცანი, და სული წმიდა ხორციელი სახით გადმოვიდა მასზე, როგორც მტრედი, და გაისმა ხმა ზეცით, რომელმაც თქვა: შენა ხარ ძე ჩემი საყვარელი, რომელიც შევიტკბე მე.
ხოლო იესო ამ დროისათვის იყო ოცდაათი წლისა, და იყო, როგორც ეგონათ, ძე იოსებისა, ელისა,
მატთატისა, ლევისა, მელქისა, იანაისა, იოსებისა,
მატათიასი, ამოსისა, ნაუმისა, ესლისა, ნაგესი,
მაათისა, მატათიასი, სემეისა, იოსებისა, იუდასი,
იოანასი, რესასი, ზორობაბელისა, სალათიელისა, ნერისა,
მელქისა, ადისა, კოსამისა, ელმოდამისა, ერისა,
იოსესი, ელიეზერისა, იორეიმისა, მატთატასი, ლევისა,
სიმეონისა, იუდასი, იოსებისა, იონანისა, ელიაკეიმისა,
მელეასი, მაინანისა, მატათასი, ნათანისა, დავითისა,
იესესი, იობედისა, ბოოსასა, სალმონისა, ნაასონისა,
ამინადაბისა, არამისა, ესრომისა, ფარესისა, იუდასი,
იაკობისა, ისააკისა, აბრაამისა, თარასი, ნაქორისა,
სარუქისა, რაგავისა, ფალეკისა, ებერისა, სალასი,
კაინანისა, არფაქსადისა, სემისა, ნოესი, ლამექისა,
მათუსალასი, ენოქისა, იარედისა, მადელეილისა, კაინანისა,
ენოსისა, სეთისა, ადამისა, ღმრთისა.
როდესაც დაასრულა თავისი სიტყვა ხალხის წინაშე, კაპერნაუმში შევიდა.
ერთი ასისთავის მონა, რომელსაც პატრონი დიდ პატივს სცემდა, ავად იყო და სულს ებრძოდა.
იესოს ამბავი რომ გაიგო, იუდეველი უხუცესნი მიუგზავნა, რათა ეთხოვათ, მისულიყო და განეკურნა მისი მონა.
ისინი მივიდნენ იესოსთან, დაბეჯითებით სთხოვეს და უთხრეს: ღირსია იმისა, რომ ეს მადლი მიაგო მას,
ვინაიდან უყვარს ჩვენი ხალხი, და სინაგოგაც აგვიშენა.
წაჰყვა მათ იესო და როცა სახლს მიუახლოვდნენ, ასისთავმა მეგობრები შეაგება და შეუთვალა: ნუღარ შეწუხდები, უფალო; ვინაიდან არა ვარ იმისი ღირსი, რომ ჩემს ჭერქვეშ შემოხვიდე.
ამიტომ არც იმის ღირსად მივიჩნიე თავი, რომ თავად გხლებოდი, არამედ მხოლოდ სიტყვა თქვი და განიკურნება ჩემი მონა.
ვინაიდან, თუმცა სხვისი ქვეშევრდომი ვარ, თავადაც ხელქვეითებად მყვანან მეომრები; და ვეტყვი ერთს: წადი, და მიდის; და მეორეს: მოდი და მოდის; და ჩემს მონას: გააკეთე ეს, და აკეთებს.
ეს რომ გაიგონა, განცვიფრდა იესო, მიუბრუნდა უკან მომავალ ხალხს და თქვა: თქვენ მეუბნებით, ისრაელშიც არ შევხვედრივარ ამნაირ რწმენას.
გაგზავნილები მიბრუნდნენ სახლში და განკურნებული დაუხვდათ მონა.
მოხდა ისე, რომ ამის შემდეგ იესო წავიდა ქალაქში, რომელსაც ჰქვია ნაინი. თან ახლდნენ მისი მოწაფეები და დიდძალი ხალხი.
როცა ქალაქის ბჭეს მიუახლოვდა, აჰა, გამოასვენეს მკვდარი, დედისერთა ჭაბუკი, ხოლო დედამისი ქვრივი იყო; და დიდძალი ხალხი მოაცილებდა ქალაქიდან.
ქალი რომ დაინახა, უფალს შეებრალა იგი და უთხრა: ნუ სტირი.
მივიდა და შეეხო კუბოს; ხოლო ისინი, ვისაც კუბო მიჰქონდათ, შედგნენ; და თქვა: ჭაბუკო, შენ გეუბნები, აღდეგ!
მკვდარი წამოჯდა და ალაპარაკდა; და მისცა იგი დედამისს.
ყველანი შიშმა მოიცვა, ადიდებდნენ ღმერთს და ამბობდნენ: დიდი წინასწარმეტყველი წარმოსდგა ჩვენს შორის, და მოიხილა ღმერთმა თავისი ხალხი.
და მოედო ეს ამბავი მთელ იუდეასა და მთელ შემოგარენს.
ყოველივე ეს მისმა მოწაფეებმა აუწყეს იოანეს.
ხოლო იოანემ მოუხმო თავის ორ მოწაფეს, იესოსთან გაგზავნა და შეუთვალა: შენა ხარ მომავალი, თუ სხვა ვინმეს უნდა ველოდეთ?
ისინიც მივიდნენ და უთხრეს მას: იოანე ნათლისმცემელმა შენთან გამოგვგზავნა საკითხავად: შენა ხარ მომავალი, თუ სხვა ვინმეს უნდა ველოდეთ?
ხოლო იმ ხანად მრავალნი განკურნა სნეულებათაგან, სალმობათა და უკეთურ სულთაგან, და მრავალ ბრმას მიჰმადლა ხედვა.
მიუგო მათ იესომ: წადით და უთხარით იოანეს, რაც იხილეთ და ისმინეთ: ბრმანი ხედავენ, კოჭლნი დადიან, კეთროვანნი იწმინდებიან და ყრუნი ისმენენ; მკვდარნი აღდგებიან და გლახაკნი სახარებით ხარობენ.
ნეტა მას, ვინც არ შემცდარა ჩემში.
ხოლო იოანეს მაცნეთა წასვლის შემდეგ, იოანეზე ჩამოუგდო სიტყვა ხალხს: რისთვის დადიოდით უდაბნოში? ქარისაგან რხეული ლერწმის ხილვად?
რისთვის დადიოდით? ლბილი სამოსით მოსილი კაცის ხილვად? მაგრამ ლბილი სამოსით მოსილნი და განცხრომით მყოფნი მეფეთა დარბაზებში არიან.
რისთვის დადიოდით? წინასწარმეტყველის ხილვად? დიახ, გეტყვით თქვენ, წინასწარმეტყველისა და უფრო მეტისაც.
ეს არის იგი, ვისთვისაც დაიწერა: აჰა, მე ვგზავნი ჩემს ანგელოზს შენს წინაშე, რომელიც განამზადებს შენს გზას შენსავ წინაშე.
რადგანაც გეუბნებით თქვენ: დედისაგან შობილი არც ერთი წინასწარმეტყველი არ აღმატებია იოანეს; ხოლო ღმერთის სასუფეველში უმცირესიც მასზე უმეტესია.
მისმა მსმენელმა მთელმა ხალხმა და მებაჟეებმაც ადიდეს ღმერთი, და ნათეღ იღეს იოანეს ნათლის ცემით.
ხოლო ფარისევლებმა და რჯულის მოძღვრებმა უარყვეს ღმრთის ნება მათ მიმართ, და ნათელი არ იღეს მისგან.
და თქვა უფალმა: ვის შევადარო ამ მოდგმის კაცნი? ან ვის ვამსგავსო ისინი?
ვამსგავსებ მათ მოედანზე მსხდომ ბალღებს, ერთმანეთს რომ უყვირიან და ამბობენ: თქვენთვის ვუკრავდით, და არ იცეკვეთ; თქვენთვის ვგოდებდით, და არ იგლოვეთ.
ვინაიდან მოვიდა იოანე ნათლისმცემელი: არც პურს ჭამს და არც ღვინოს სვამს: და ამბობთ: ეშმაკი ჰყავსო.
მოვიდა ძე კაცისა: კიდეც ჭამს და კიდეც სვამს; და ამბობთ: აჰა, კაცი მჭამელი და ღვინის მსმელი, მებაჟეთა და ცოდვილთა მეგობარიო;
და გამართლდა სიბრძნე მისი შვილებისაგან.
ერთმა ფარისეველმა სთხოვა, მასთან ერთად ეჭამა პური. შევიდა ფარისევლის სახლში და ინახად დაჯდა.
და, აჰა, ქალაქში ერთმა ცოდვილმა ქალმა, როცა გაიგო, ფარისევლის სახლში ზისო, ალებასტრის ჭურჭლით მოიტანა ნელსაცხებელი;
ფერხთით დაუდგა უკნიდან, ტიროდა, ცრემლით ულტობდა ფეხებს და თმებით უმშრალებდა, უკოცნიდა ფეხებს და ნელსაცხებელს სცხებდა.
ამის შემყურე ფარისეველმა, მისმა მასპინძელმა, გულში თქვა: ეს რომ წინასწარმეტყველი იყოს, ხომ მიხვდებოდა, ვინ ეხება, ან რანაირი ქალი ეხება, ვინაიდან ცოდვილიაო.
ხოლო იესომ მიუგო და უთხრა მას: სიმონ, სიტყვა მაქვს შენთვის სათქმელი. და მან უთხრა: მოძღვარო, სთქვი!
ერთ მევალეს ორი მოვალე ჰყავდა: ერთს ხუთასი დინარი ემართა მისი, მეორეს - ორმოცდაათი;
მაგრამ რაკი გადახდის თავი არ ჰქონდათ, ორივეს აპატია. ახლა მითხარი, რომელს უფრო ეყვარება იგი?
სიმონმა მიუგო: ჩემის აზრით, იმას, ვისაც მეტი აპატია. ხოლო მან თქვა: მართლად განსაჯე.
მიუბრუნდა ქალს, და უთხრა სიმონს: მე შემოვედი შენს სახლში, და ფეხსაბანი წყალიც კი არ მომეცი, ხოლო ამან ცრემლით დამილტო ფეხები და თავისი თმებით შემიმშრალა.
შენ ერთხელაც არ მეამბორე, ხოლო ეს, აქ შემოსვლის შემდეგ, განუწყვეტლივ მიკოცნის ფეხებს.
შენ ზეთიც არა მცხე თავზე, ხოლო ამან ფეხებზე მცხო ნელსაცხებელი.
ამიტომაც გეუბნები შენ: მიეტევა მას დიდძალი ცოდვა, ვინაიდან დიდია მისი სიყვარული; ხოლო ვისაც მცირედი მიეტევება, მცირედია მისი სიყვარული.
ქალს კი უთხრა: მოგეტევა შენი ცოდვანი.
ხოლო მისი თანამეინახენი გულში ამბობდნენ: ვინ არის ეს, ცოდვებსაც რომ მიუტევებსო?
მაგრამ იესომ უთხრა ქალს: შენმა რწმენამ გიხსნა, წადი მშვიდობით!