І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”

Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”

Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”

Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:

“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,

до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”

Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”

А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”

Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

нічого бо немає неможливого в Бога.”

Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.

І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.

І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?

Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.

Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”

І мовила Марія: “Величає душа моя Господа

і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.

Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.

Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,

як обіцяв був батькам нашим -Авраамові і його потомству повіки.”

Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.

Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.

Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія;

його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”

Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”

І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.

І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались.

Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.

Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.

А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;

як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,

що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,

що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;

клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,

що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно

у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,

дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,

завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,

щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”

Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

Різдво Ісуса Христа 1-7; поклін пастирів 8-21; жертвування Ісуса у храмі 22-40; Ісус у святині 41-52

Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.

Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній.

І йшли всі записатися, - кожний у своє місто.

Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида,

щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна.

І от коли вони були там, настав їй час родити,

і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.

Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар.

Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх.

Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу:

Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь.

І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.”

І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла:

“Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.”

І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об'явив нам.”

І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах.

Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп'ятко;

і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали.

Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці.

А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.

Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні.

І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом,

як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,-

і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.”

А був в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.

Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа.

Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм,

він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:

“Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі,

бо мої очі бачили твоє спасіння,

що ти приготував перед усіма народами;

світло на просвіту поганам, і славу твого люду - Ізраїля.”

Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього.

Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя,

та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.”

Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого;

зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою.

І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.

І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста.

Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому.

Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи.

І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято.

Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали.

Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими,

а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати.

Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх.

Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям.

Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.”

Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?”

Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм.

І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці.

Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.