Ось бо надходить час, - слово Господнє, - коли я зміню долю мого народу Ізраїля та Юди, - слово Господнє, - і приведу їх назад у землю, що вділив був їхнім отцям, і вони її посядуть.»

Ось ті слова, що Господь сказав про Ізраїля та про Юду:

«Так каже Господь: Я чую жахливий голос страху, не миру.

Розвідайтеся, гляньте: Чи то родить муж? Чому ж я бачу в усіх мужів руки на крижах, немов у породіллі? Чому обличчя в усіх змінилися, зблідли?

Горе! Страшний той день! Ще не було такого. Скрутний це час для Якова, хоч йому й прийде рятунок.

Того часу, - слово Господа сил, - я поламаю кормигу, що в нього на шиї і його кайдани порозбиваю. І він чужинцям більше не служитиме.

Вони служитимуть Господеві, Богові своєму, та Давидові, своєму цареві, що я пробуджу для них.

Ти ж не бійся, Якове, мій рабе, - слово Господнє, - і не лякайся Ізраїлю; врятую бо тебе з земель далеких, потомків твоїх із краю неволі, і Яків повернеться і житиме мирно й безпечно, тож ніхто його більш не непокоїтиме.

Бо я з тобою, - слово Господнє, - щоб тебе врятувати. Я вигублю всі народи, що проміж ними тебе розкинув. Тебе ж не знищу. Я покараю тебе, але за законом, - без кари ж тебе не зоставлю.»

Так бо говорить Господь: «Рана твоя не гоїться, синці твої болючі.

Ніхто не журиться перев'язати тобі рану, нема для тебе ні гоїння, ні вилікування.

Усі твої коханці тебе забули і не шукають тебе більше, бо я вдарив тебе, як б'є ворог, лютою карою за твою тяжку провину, за гріхів твоїх безліч.

Чого ж кричиш, що в ранах єси? Біль твій не вигоюється? Це ж за твою тяжку провину, за гріхів твоїх безліч вчинив я тобі це лихо.

Але й усі, що жеруть тебе, будуть пожерті; всі вороги твої - усі підуть у неволю, грабіжники твої будуть обдерті; всіх здирців твоїх на луп я видам.

Я перев'яжу твої рани і вигою тебе від болячки, - слово Господнє. А що відкинутим, Сіоне, тебе звано ще й занедбаним,

то так говорить Господь: Я поверну з неволі намети Якова, зглянусь на його оселі, міста постануть знову зо своїх розвалищ, і палаци стоятимуть на своїм місці.

І вийде від них подяка й веселий голос. Я їх намножу, не поменшу. Я їх прославлю, не зневажу.

Сини їхні будуть як за днів давніх, громада їхня стоятиме передо мною твердо. Усіх же їхніх гнобителів я покараю.

І вийде князь їхній із їхнього лона і володар їхній з них самих постане. Я пригорну його, і він до мене прийде, бо й хто ж би зважився сам собою до мене приступити? - слово Господнє.

Ви будете моїм народом, я ж буду вашим Богом.

Ось буревій Господній, гнів вибухнув, розбушувалась буря й ударила на голову безбожних.

І не відвернеться палкий гнів Господній, покіль не вчинить, не виконає задумів серця свого. При кінці днів це стане вам зрозуміле.»