Азбука веры » Біблія » Вiд Луки » гл.19

Вiд Луки, Глава 19

Толкования

Толкования главы

19:0

19:1

19:2

19:3

19:4

19:5

19:6

19:7

19:8

см.:Исх.22:1;

19:9

19:10

см.:Мф.18:11;

19:11

19:12

см.:Мф.25:14;

19:13

19:14

19:15

19:16

19:17

см.:Лк.16:10;

19:18

19:19

19:20

19:21

19:22

см.:Иов.15:6;Мф.12:37;

19:23

19:24

19:25

19:26

см.:Мф.13:12;Мф.25:29;Мк.4:25;Лк.8:18;

19:27

см.:Мф.22:7;

19:28

19:29

см.:Мф.21:1;Мк.11:1;

19:30

19:31

19:32

19:33

19:34

19:35

см.:Мф.21:7;Мк.11:7;Ин.12:14;

19:36

19:37

19:38

см.:Пс.117:26;Лк.2:14;Еф.2:14;

19:39

19:40

см.:Авв.2:11;

19:41

19:42

19:43

см.:Ис.29:3;Иер.6:6;Иез.21:22;Мф.22:7;Лк.21:6;

19:44

19:45

см.:Мф.21:12;Мк.11:15;Ин.2:15;

19:46

см.:Ис.56:7;Иер.7:11;3Цар.8:29;

19:47

19:48

Украинский (Хоменко)

Языки

Ісус у Закхея 1-10; притча про міни 11-28; в'їзд у Єрусалим 29-40; Ісус плаче над Єрусалимом 41-44; вигнання торгівців із храму 45-48

Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).

А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.

Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.

Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.

Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”

І зліз той швидко і прийняв його радо.

Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”

А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”

Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.

Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”

Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.

Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.

Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.

Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!

І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.

Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.

Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.

І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.

Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.

Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,

бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.

І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.

Пане! -сказали йому, - він має вже десять!

Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.

А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”

Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.

І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,

кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.

Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? - ви скажете: Господь його потребує.”

Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.

Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”

Ті відповіли: “Господь його потребує”.

А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.

І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.

А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,

кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”

Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”

Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”

І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,

кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!

Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;

вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”

Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,

кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”

І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,

та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.