Азбука веры » Біблія » Вiд Луки » гл.19

Вiд Луки, Глава 19

Толкования

Толкования главы

19:1

19:2

19:3

19:4

19:5

19:6

19:7

19:8

см.:Исх.22:1;

19:9

19:10

см.:Мф.18:11;

19:11

19:12

см.:Мф.25:14;

19:13

19:14

19:15

19:16

19:17

см.:Лк.16:10;

19:18

19:19

19:20

19:21

19:22

см.:Иов.15:6;Мф.12:37;

19:23

19:24

19:25

19:26

см.:Мф.13:12;Мф.25:29;Мк.4:25;Лк.8:18;

19:27

см.:Мф.22:7;

19:28

19:29

см.:Мф.21:1;Мк.11:1;

19:30

19:31

19:32

19:33

19:34

19:35

см.:Мф.21:7;Мк.11:7;Ин.12:14;

19:36

19:37

19:38

см.:Пс.117:26;Лк.2:14;Еф.2:14;

19:39

19:40

см.:Авв.2:11;

19:41

19:42

19:43

см.:Ис.29:3;Иер.6:6;Иез.21:22;Мф.22:7;Лк.21:6;

19:44

19:45

см.:Мф.21:12;Мк.11:15;Ин.2:15;

19:46

см.:Ис.56:7;Иер.7:11;3Цар.8:29;

19:47

19:48

Украинский (Огієнко)

Языки

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об́явиться Боже Царство тепер.

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий!
Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п́ять мін принесла.

Він же сказав і тому: Будь і ти над п́ятьма містами.

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе!
Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами;
увійшовши до нього, знайдете прив́язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав.
Відв́яжіть його, і приведіть.

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв́язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

А коли осля стали відв́язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв́язуєте?

Вони ж відказали: Господь потребує його.

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім́я!
Мир на небесах, і слава на висоті!

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі!
Та тепер від очей твоїх сховане це.

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

І зрівняють з землею тебе, і поб́ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх…

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

І Він кожного дня у храмі навчав.
А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.