Скрыть
15:1
15:2
15:3
15:5
15:6
15:7
15:8
15:9
15:10
15:11
15:12
15:13
15:14
15:15
15:16
15:17
15:18
15:19
15:20
15:21
15:22
15:23
15:25
15:26
15:27
15:28
15:29
15:30
15:31
15:32
Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.
Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.
А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев́ятидесяти й дев́яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.
І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.
Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев́ятдесятьох і дев́ятьох праведників, що не потребують покаяння!…
Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?
А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!
Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.
І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку!
І той поділив поміж ними маєток.
А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
Тоді він спам́ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе…
Недостойний я вже зватись сином твоїм;
прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…
І, вставши, пішов він до батька свого.
А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм…
А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,
бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!
І почали веселитись вони.
А син старший його був на полі.
І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.
І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?
А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.
І розгнівався той, і ввійти не хотів.
Тоді вийшов батько його й став просити його.
А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я…
Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване…
І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!
Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible