Азбука веры » Біблія » Йов » гл.7

Йов, Глава 7

Толкования

Толкования главы

7:0

7:1

см.:Иов.14:6;

7:2

7:3

7:4

см.:Втор.28:67;

7:5

см.:Иов.2:7;

7:6

см.:Иов.8:9;Пс.89:6;Ис.38:12;

7:7

7:8

см.:Пс.38:14;

7:9

см.:Прем.2:1;

7:10

7:11

7:12

7:13

7:14

7:15

7:16

7:17

см.:Пс.8:5;

7:18

7:19

7:20

см.:Иов.9:29;

7:21

Украинский (Хоменко)

Языки

Сумне людське життя на землі

«Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його?

Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати,

так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю.

Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку.

Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.

Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають.

Згадай же, що життя моє - лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя.

Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.

Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.

Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає.

Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї.

Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу?

Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу,

тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш.

І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання.

Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої - лише подув!

І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу,

навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі?

Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути?

Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе?

Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»