Азбука веры » Біблія » Йов » гл.24

Йов, Глава 24

Толкования

Толкования главы

24:0

24:1

24:2

см.:Втор.19:14;Притч.22:28;

24:3

24:4

24:5

24:6

см.:3Цар.21:15;

24:7

см.:Иов.22:6;

24:8

24:9

24:10

см.:Ис.58:7;

24:11

24:12

см.:Иов.35:9;

24:13

24:14

24:15

см.:Иов.22:13-14;Притч.7:9;

24:16

24:17

24:18

см.:Быт.49:4;

24:19

24:20

24:21

24:22

24:23

24:24

см.:Пс.36:2;Пс.72:18;

24:25

Украинский (Хоменко)

Языки

Зухвалість грішників

«Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать?

Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають.

Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці.

Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.

Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі - немає дітям хліба.

Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають.

Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно.

В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі!

Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних.

Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи.

Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі.

З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви!

Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують.

Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга.

Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало.

В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла.

Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.

Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар.

Посуха й спека пожирає сніжну воду - | так грішника Шеол хапає.

Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім'я; | так кривда, неначе деревина, ломиться.

Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці!

Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний.

Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать.

Вони ледь-ледь піднесуться, - і вже в'януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів'ялих.

А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?»