Евангелие от Иоанна, глава 8,11 (Ин. 8,11) на украинском (огієнко) языке - Новый Завет

А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх.
І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині…

І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали?
Чи ніхто тебе не засудив?

А вона відказала: Ніхто, Господи…
І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе.
Іди собі, але більш не гріши!

І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу.
Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.

Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.

Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду.
Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.

Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.

А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.

Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.

І сказали до Нього вони: Де Отець Твій?
Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця.
Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.

Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи.
І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його…

І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм.
Куди Я йду, туди ви прибути не можете…

А юдеї казали: Чи не вб́є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?

І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах.
Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.

А вони запитали Його: Хто Ти такий?
І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.

Я маю багато про вас говорити й судити;
правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.

Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.

А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною;
Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.

Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,

і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!

Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи.
То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?

Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.

І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.

Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам.
Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.

А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога.
Цього Авраам не робив.

Ви робите діла батька свого.
Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.

А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

Чому мови Моєї ви не розумієте?
Бо не можете чути ви слова Мого.

Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете.
Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім.
Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.

А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.

Хто з вас може Мені докорити за гріх?
Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?

Хто від Бога, той слухає Божі слова;
через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.

Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!

І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер?
Та повмирали й пророки.
Ким Ти робиш Самого Себе?

Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава.
Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

І ви не пізнали Його, а Я знаю Його.
А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас.
Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.

Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п́ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?

Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього.
Та сховався Ісус, і з храму пішов.

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!…

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин?
Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви.
Та ходімо до нього.

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п́ятнадцять.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат…

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя.
Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре.
Чи ти віруєш в це?

Вона каже Йому: Так, Господи!
Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

і сказав: Де його ви поклали?
Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

І закапали сльози Ісусові…

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов.
Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя!
Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі…

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

І зняли тоді каменя.
А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

І вийшов померлий, по руках і ногах обв́язаний пасами, а обличчя у нього було перев́язане хусткою…
Ісус каже до них: Розв́яжіть його та й пустіть, щоб ходив…

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається?
Хіба Він не прийде на свято?

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Вiд Iвана, Главы 8-11