За часів царя юдейського Ахаза, сина Йотама, сина Уззії, виступив Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремалії, цар ізраїльський, проти Єрусалиму, щоб його звоювати; та не здолали його здобути.

Якже сповіщено домові Давида: Арам, мовляв, розтаборився в Ефраїмі, - серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру.

Господь же сказав до Ісаї: «Вийди назустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ашув, на край водогону з верхнього ставу, на шлях, що йде через поле шаповала,

та й скажи йому: Вважай, мовляв, і будь спокійний! Не бійся, і серце твоє нехай не тривожиться перед отими двома недогарками-головешками, що куряться, дарма що палає гнівом Рецін і сирійці та син Ремалії.

Через те, що Сирія задумала на тебе лихо, кажучи:

- Двигнімось проти Юди, налякаймо його, звоюймо його й настановім над ним сина Тавела царем, -

так говорить Господь Бог: Нічого з того не буде, так воно не станеться.

Бо голова Сирії - Дамаск, а голова Дамаску - Рецін. Ще шістдесят п'ять років, і Ефраїм, зруйнований, перестане бути народом.

Голова Ефраїма - Самарія, і голова Самарії - син Ремалії. А як не вірите, не встоїтеся.»

І заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи:

«Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!»

Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа.»

Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму?

Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл.

Молоком і медом буде він живитись, аж поки не навчиться цуратися зла й вибирати добро.

Бо перш, ніж те хлоп'я навчиться цуратися зла й вибирати добро, земля обох царів, якої ти боїшся, буде спустошена.

Та й на тебе й на народ твій і на дім батька твого напустить Господь такі дні, яких не було з того часу, коли Ефраїм відпав від Юди.

Накличе Господь того дня мух, що на кінці єгипетських річок, та бджіл, що в країні асирійській.

І налетять вони і посідають усі разом на крутих байраках та по щілинах у скелях, по всіх кущах тернових, по всіх пасовиськах.

Того дня пообголює Господь бритвою, найнятою по тім боці Ефрату, голову й волосся на ногах, ба й саму бороду геть обітне.

Того часу держатимуть лиш одну корову й дві вівці;

і вони даватимуть стільки молока, що кожен їстиме квасне молоко. Так, квасне молоко з медом їстиме кожен, хто зостанеться в країні.

Того часу кожне місце, де росла тисяча виноградних лоз ціною тисячі срібних, поросте терниною й колючими глодами.

Зо стрілами й луком доведеться туди продиратися, бо вся земля покриється терниною й колючими глодами.

Ні на який горб, що його сапою сапали, не зважишся піти зо страху перед терниною й колючими глодами; туди пускатимуть хібащо волів на вигін і баранів на попас.»