На шістсотім році Ноєвого віку, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, – цього дня прорвались усі джерела великої безодні й небесні загати розімкнулись,

і лив дощ на землю – сорок днів і сорок ночей.

Того ж самого дня ввійшов Ной і Сим, Хам та Яфет, сини Ноя, його жінка і три жінки його синів з ним у ковчег,

вони – і всякого роду звірі, всякого роду скот, всякого роду земні плазуни, всіляке птаство і все, що має крила.

Увійшло до Ноя в ковчег по парі всякого створіння, в якому віддих життя.

Ті, що ввійшли, були самець і самиця з усякого створіння, як велів йому Бог, і Господь зачинив його.

І був потоп на землі сорок днів; води, прибуваючи, підняли ковчег, і він звишився над землею.

Води ж зростали, і прибуло їх дуже багато на землю, а ковчег носився по верху вод.

І зросли води на землі сильно дуже й укрили всі найвищі гори, що були під небом.

Води піднялись угору на п'ятнадцять ліктів і закрили гори.

Всяке створіння, що рухається на землі загинуло: птаство, скот, звірі, всі плазуни, що повзають на землі, і всі люди.

Все, що має віддих життя в ніздрях та що живе на суші, згинуло.

Ось так вигинуло всяке створіння, що було на землі: люди, скот, плазуни і птаство піднебесне – їх вигублено з землі; остався тільки Ной та й ті, що були з ним у ковчезі.

І панували води на землі сто п'ятдесят днів.