І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару, перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, як Господній, садок, як єгипетський край!

І Лот вибрав собі всю околицю йорданську.
І Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від одного.

Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому.

А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом.

І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід,

бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму.

І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то теж і потомство твоє перелічене буде.

Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам!

І Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони.
І він збудував там жертівника Господеві.

І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову.
І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів!
А коли ні, то я вмираю!

І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?

І сказала вона: Ось невільниця моя Білга.
Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей.

І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку.
І ввійшов до неї Яків.

І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.
Тому назвала ймення йому: Дан.

І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла.
І назвала ймення йому: Нефталим.

І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.

І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.

І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад.

І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну.
І назвала ймення йому: Асир.

І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї.
І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!

А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка?
І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?
І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!

І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого.
І лежав він із нею ночі тієї.

І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п́ятого сина.

І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові.
І назвала ймення йому: Іссахар.

І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів.
І назвала ймення йому: Завулон.

А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу!

І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!

І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.

Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі.

І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе.

І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам.

А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе.
А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?

І сказав Лаван: Що ж я тобі дам?
А Яків промовив: Не давай мені нічого.
Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.

І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе.
Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене.

А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм!

І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом.
А Яків пас позосталу Лаванову отару.

І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити.
І вони злучувалися, як приходили пити.

І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана.
І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

А як отара слаба була, то не клав.
І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.

І дуже-дуже зможнів той чоловік.
І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

А Яків пішов на дорогу свою.
І спіткали його Божі Анголи.

І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір!
І він назвав ім́я тому місцю: Маханаїм.

І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.

І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.

І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю.
І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.

І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.

І Яків сильно злякався, і був затурбований.
І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.

І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб́є його, то вціліє позосталий табір.

І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.

Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.

Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.

А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро;
а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.

І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:

кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,

верблюдиць дійних та їх жереб́ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.

І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо.
І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом.

І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?

то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові.
А ото й він сам за нами.

І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,

і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє.

І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.

І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.

І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

І зостався Яків сам.
І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.

І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його.
І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.

І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря.
А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.

І промовив до нього: Як твоє ймення?
Той відказав: Яків.

І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.

І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім́я Своє.
А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє?
І Він поблагословив його там.

І назвав Яків ім́я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.

І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл.
І він кульгав на своє стегно.

Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.