Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини!
Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,

але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,

бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,

і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,

тільки щоб ми пам́ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.

Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами.
А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.

А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?

Ми юдеї природою, а не грішники з поган…

А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону.
Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!

Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху?
Зовсім ні!

Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.

Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога.
Я розп́ятий з Христом.

І живу вже не я, а Христос проживає в мені.
А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.

Божої благодаті я не відкидаю.
Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!

Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!

Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.

Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює.

Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому!

Бо кожен нестиме свій власний тягар!

А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим.

Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може.
Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!

Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне.
А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.

А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.

Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!

Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою!

Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового.

Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Закона, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом.

А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп́ятий світ для мене, а я для світу.

Бо сили немає ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове.

А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого!

Зрештою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу я Ісусові рани на тілі своїм!…

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття!
Амінь.