Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!

Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.

Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!

Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!

Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка!
Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?

Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!

Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.

І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.

Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!

Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?

Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.

Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,

і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:

як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!…

І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?

А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті…

Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!

Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!

Бо вона днів свого життя небагато на пам́яті матиме, то Бог в її серце шле радість!