За першого року Валтасара, царя вавилонського, бачив Даниїл сон та пророцьке видіння голови своєї на своєму ложі.
Того часу записав він сон, сказавши з нього головне.

Даниїл заговорив та й сказав: Бачив я в своєму видінні вночі, аж ось чотири небесні вітри вдарили на Велике море.

І чотири великі звірі піднялися з моря, різні один від одного.

Передній був, як лев, а крила в нього орлині.
Я бачив, аж ось були вирвані йому крила, і він був піднятий від землі, і поставлений на ноги, як людина, і серце людське було йому дане.

А ось звір інший, другий, подібний до ведмедя, і був поставлений на одному боці, і було три ребрі в його пащі між зубами його.
І йому сказали так: Уставай, їж багато м́яса!

Потому я бачив, аж ось звір інший, мов пантера, а в нього на спині чотири пташині крилі.
Цей звір мав чотири голові, і була йому дана влада.

Потому я бачив у видіннях тієї ночі, аж ось четвертий звір, страшний і грізний, та надмірно міцний, і в нього великі залізні зуби.
Він жер та торощив, а решту ногами своїми топтав, і він різнився від усіх звірів, що були перед ним, і мав десять рогів.

Я приглядався до тих рогів, аж ось поміж ними піднісся ріг інший, малий, а три з тих передніх рогів були вирвані з коренем перед ним.
І ось у того рога очі, як очі людські, і уста, що говорили про великі речі.

Я бачив, аж ось поставили престоли, і всівся Старий днями.
Одежа Його біла, як сніг, а волосся голови Його немов чиста вовна, а престол Його огняне полум́я, колеса Його палахкотючий огонь.

Огненна річка пливла й виходила з-перед Нього;
тисяча тисяч служили Йому, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним;
суд усівся, і розгорнулися книги.

Я бачив того часу, що від голосу великих слів, які цей ріг говорив, я бачив, аж ось був забитий той звір, і було погублене тіло його, і було віддане на спалення огню.

А решті тих звірів відняли їхнє панування, а довгота в житті була їм дана аж до усталеного часу та години.

Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього.

І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому.
Панування Його панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване.

Дух мій, Даниїлів, був засумований через це, і видіння голови моєї стурбували мене.

Я наблизився до одного з тих, що стояли, і поспитався від нього про істоту всього того.
І він сказав мені, і познайомив мене з розв́язкою цих речей.

Ці великі звірі, що їх чотири, це чотири царі встануть з землі.

І приймуть царство святі Всевишнього, і будуть міцно держати царювання аж навіки, і аж на віки віків.

Тоді хотів я знати певне про четвертого звіра, що різнився від їх усіх, він страшний, надмірний, зуби його залізні, а пазурі його мідяні, він жер та торощив, а решту ногами своїми топтав,

і про десять рогів, що на його голові, і про іншого, що піднісся, а три через нього випали, і про цього рога, що мав очі, а уста говорили про великі речі, а вид його більший від його друзів.

Я бачив, що цей ріг учинив бій зо святими, і переміг їх.

Аж ось прийшов Старий днями, і даний був суд святим Всевишнього, і надійшов умовлений час, і царство взяли святі.

Він так сказав: Четвертий звір четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її та розторощить її.

А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів.

І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу.

Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця.

А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього.
Його царство буде царство вічне, а всі панування Йому будуть служити й будуть слухняні.

Аж поти кінець цього слова.
Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя, але це слово я заховав у своїм серці.

За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім́ям Валтасар, а слово це правда та великий труд;
і він зрозумів те слово, і мав зрозуміння того видіння.

Тими днями я, Даниїл, був у жалобі три тижні часу.

Любої страви я не їв, а м́ясо й вино не входило до моїх уст, і намащуватися не намащувався я аж до виповнення цих трьох тижнів часу.

А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, це Хіддекел.

І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу.

А тіло його як топаз, а обличчя його як вид блискавки, а очі його як огняне полум́я, а рамена його та ноги його ніби блискуча мідь, а звук слів його як гук натовпу.

А я, Даниїл, сам бачив це видіння, а люди, що були разом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремтіння спало на них, і вони повтікали в укриття.

А я зостався сам, і бачив це велике видіння, і не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили…

І почув я голос його слів.
А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі.

І ось рука доторкнулася до мене, і звела мене на коліна мої та на долоні моїх рук.

І сказав він до мене: Даниїле, мужу любий, зрозумій ті слова, що я скажу тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я посланий до тебе!
А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів.

А він промовив до мене: Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокоритися перед лицем твого Бога, були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів.

Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів.

І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму народові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні.

А коли він говорив зо мною оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і занімів.

І ось хтось, як подоба до людських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: Мій пане, у цьому видінні обернулися на мене болі мої, і я не задержав сили в собі.

І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу?

І знов доторкнувся до мене хтось, як вид людини, і зміцнив мене,

та й сказав: Не бійся, любий мужу, мир тобі!
Будь міцний і будь сильний!
А коли він говорив зо мною, я зміцнився й сказав: Нехай говорить мій пан, бо я зміцнився!

І він сказав: Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов?
Та тепер я вертаюсь, щоб воювати з перським князем, а коли вийду, то ось прийде грецький князь.

Але об́являю тобі записане в книзі правди.
І немає нікого, хто зміцняв би мене проти них, окрім вашого князя Михаїла.