Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було?
Чого ж в серце своє ти цю справу поклав?
Ти не людям неправду сказав, але Богові!

Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер…
І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали?
Вона ж відказала: Так, за стільки.

До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа?
Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть…

І вона зараз упала до ніг його, та й умерла.
Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це…

А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі.
І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

і руки наклали вони на апостолів, і до в́язниці громадської вкинули їх.

Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в́язничні, і, вивівши їх, проказав:

Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали.
А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів.
І послали в в́язницю, щоб їх привели.

А служба, прийшовши, не знайшла їх у в́язниці, а вернувшись, сповістила,

говорячи: В́язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла;
а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в́язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном.
І спитався їх первосвященик, говорячи:

Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім́я не навчати?
І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас…

Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?…

І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

І промовив до них: Мужі ізраїльські!
Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда.
Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою.
Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх!
Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями!
І послухались ради його.

І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.