Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням.

А це говорю вам як раду, а не як наказа.

Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я;
але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.

Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.

Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.

А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!

А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!

Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.

І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.

Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові.
А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.

А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.

Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка?
Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?

Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його.
І так усім Церквам я наказую.

Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається;
чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується.

Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей.

Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був.

Чи покликаний був ти рабом?
Не турбуйся про те.
Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це.

Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній;
так само покликаний і визволенець він раб Христа.

Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей!

Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!

Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним.

Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.

Ти зв́язаний з дружиною?
Не шукай розв́язання.
Розв́язався від дружини?
Не шукай дружини.

А коли ти й оженишся, то не згрішив;
і як дівчина заміж піде, вона не згрішить.
Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.

А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають,

а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться;
і хто купує, як би не набули,

а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього.

А я хочу, щоб ви безклопітні були.
Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,

а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,

і він поділений.
Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом.
А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.

А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа.

А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять.

А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре.

Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще.

Дружина законом прив́язана, поки живе чоловік її;
коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.

Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа.

Хіба ж я не вільний?
Чи ж я не апостол?
Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого?
Хіба ви, то не справа моя перед Господом?

Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.

Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.

Чи ми права не маємо їсти та пити?

Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?

Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?

Хто коштом своїм коли служить у війську?
Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду?
Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?

Чи я тільки по-людському це говорю?
Хіба ж і Закон не говорить цього?

Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в́яжи рота волові, що молотить.
Хіба за волів Бог турбується?

Чи говорить Він зовсім для нас?
Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.

Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?

Як право на вас мають інші, то тим більше ми.
Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.

Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються?
Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?

Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.

Але з того нічого не вжив я.
А цього не писав я для того, щоб для мене так було.
Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!

Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя.
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!

Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду;
коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.

Яка ж нагорода мені?
Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.

Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.

Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати;
для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.

Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.

Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих.
Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.

А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.

Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один?
Біжіть так, щоб одержали ви!

І кожен змагун від усього стримується;
вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.

Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б́ючи.

Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.

Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.

А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду.

Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.

Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.

А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?

Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає?

Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?

Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете?
Ви говоритимете на вітер!

Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення!

І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.

Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!

Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.

Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!

Ну, то що ж?
Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.

Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою?
Не знає бо він, що ти кажеш.

Ти дякуєш добре, але не будується інший.

Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.

Але в Церкві волію п́ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!

Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!

У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь.

Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.

А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?

Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,

і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!

То що ж, браття?
Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об́явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!

Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!

А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!

А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.

Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!

Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!

І коряться духи пророчі пророкам,

бо Бог не є Богом безладу, але миру.
Як по всіх Церквах у святих,

нехай у Церкві мовчать жінки ваші!
Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.

Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!

Хіба вийшло від вас Слово Боже?
Чи прийшло воно тільки до вас?

Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!

Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє!

Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!

Але все нехай буде добропристойно і статечно!