Азбука веры » Біблія » До римлян » гл.9

До римлян, Глава 9

Толкования

Толкования главы

9:1

9:2

9:3

см.:Исх.32:32;

9:4

см.:Исх.4:22;Исх.20:1;1Цар.4:21;

9:5

см.:Мф.1:1;Лк.3:23;

9:6

см.:Чис.23:19;Рим.3:3;

9:7

см.:Быт.21:12;Евр.11:18;

9:8

см.:Гал.4:28;

9:9

см.:Быт.18:10;

9:10

см.:Быт.25:21;

9:11

см.:Быт.25:23;

см.:Мал.1:2-3;

см.:Втор.32:4;

см.:Исх.33:19;

9:16

9:17

см.:Исх.9:16;Исх.14:4;

9:18

9:19

см.:Ис.46:10;Иер.49:19;

9:20

см.:Ис.29:16;Ис.45:9;

9:21

см.:Иер.18:4:6;2Тим.2:20;

см.:Рим.2:4;

см.:Рим.8:28;

см.:Рим.3:29;

см.:Ос.2:23;1Пет.2:10;

9:26

см.:Ос.1:10;

9:27

9:28

см.:Ис.10:22-23;

9:29

см.:Ис.1:9;Быт.19:24;

9:30

см.:Рим.10:20;

9:31

см.:Рим.11:7;

9:32

9:33

см.:Ис.8:14;Ис.28:16;Пс.117:22;Мф.21:44;Мк.12:10;Лк.2:34;Лк.20:17;

Украинский (Огієнко)

Языки

Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

Не так, щоб Слово Боже не збулося.
Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

Що ж скажемо?
Може в Бога неправда?
Зовсім ні!

Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом?
Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

Що ж скажемо?
Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

Чому?
Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону;
вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!