Азбука веры » Біблія » До римлян » гл.2

До римлян, Глава 2

Толкования

Толкования главы

2:0

2:1

см.:2Цар.12:5;Мф.7:1;Лк.6:37;1Кор.4:5;

2:2

2:3

2:4

см.:Ис.30:18;Иер.3:12;2Пет.3:15;

2:5

см.:Иак.5:3;

2:6

см.:Притч.24:12;Мф.16:27;

2:7

см.:Мф.25:46;

2:8

см.:Иер.23:19;Евр.10:27;

2:9

2:10

2:11

см.:Втор.10:17;2Пар.19:7;

2:12

см.:Лк.12:47;

2:13

см.:Мф.7:21;Иак.1:22;

2:14

2:15

2:16

см.:Еккл.12:14;Мф.25:31;Ин.5:22;Деян.10:42;1Кор.4:5;

2:17

см.:Мих.3:11;

2:18

2:19

см.:Ис.42:19;Мф.15:14;

2:20

2:21

см.:Пс.49:16:21;

2:22

2:23

2:24

см.:Ис.52:5;Иез.36:20;

2:25

см.:Лев.26:41;Иер.4:4;1Кор.7:19;Гал.6:15;

см.:Деян.10:35;

см.:Мф.12:41;

см.:Рим.9:6:8;

см.:Втор.30:6;Рим.4:12;Кол.2:11;

Украинский (Хоменко)

Языки

Юдеї не ліпші від поган 1-11; не виконують закону 12-24; в чому важливість і значення обрізання 25-29

Ось чому немає тобі оправдання, хто б ти не був, о чоловіче, що судиш; бо в чому судиш іншого, ти сам себе засуджуєш: чиниш бо те саме, що судиш;

ми ж знаємо, що суд Божий відбувається по правді на тих, що таке чинять.

Чи думаєш про те, о чоловіче, - який судиш тих, що таке чинять, а сам таке робиш, - що ти суду Божого уникнеш?

Або погорджуєш багатством його доброти, поблажливости і довготерпеливости, не знаючи, що Божа доброта тебе веде до покаяння?

Та ти жорстокістю твоєю і нерозкаяністю серця збираєш гнів на себе в день гніву, коли об'явиться правдивий суд Бога,

що віддасть кожному за його вчинками:

тим, що витривалістю в добрім ділі шукають слави, чести і нетління - життя вічне;

а сварливим та неслухняним правді, але слухняним кривді - гнів та обурення.

Горе й утиск на всяку душу людську, що чинить зло: на юдея перше, потім грека;

слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві перше, а потім грекові,

бо Бог не вважає на особу.

Бо ті, що згрішили поза законом, поза законом і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом.

Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються.

Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши закону, самі собі закон;

вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, -

в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.

Та коли ти, що звешся юдей, що спираєшся на закон і хвалишся Богом,

ти, що знаєш його волю і, навчившись із закону, розбираєш, що краще,

упевняєш себе, що ти провідник сліпим, світло тим, що в темряві,

виховник невігласів, учитель дітей, бо маєш у законі вираз знання і правди, -

ти, отже, що інших навчаєш, себе самого не навчаєш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш!

Наказуєш не чинити перелюбу, і чиниш перелюб! Гидуєш бовванами, а чиниш святокрадство!

Ти, що хвалишся законом, переступом закону Бога зневажаєш.

Бо, як написано, через вас ім'я Боже зневажається між поганами.

Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти переступаєш закон, обрізання твоє стало необрізанням.

Коли ж необрізаний пильнує постанови закону, то чи не порахується йому його необрізання за обрізання?

І необрізаний по природі, виконуючи закон, осудить тебе, що, не зважаючи на Письмо й обрізання, ти переступник закону;

бо не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі,

а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця - за духом, не за буквою; такому похвала не від людей, але від Бога.