^44:4Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.

^44:5Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.

^44:6Тобою ми відбили наших супостатів, ім'ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.

^44:7Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;

^44:8але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.

^44:9Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім'я ми завжди прославляли.

^44:10Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.

^44:11Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.

^44:12Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.

^44:13Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.

^44:14Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.

^44:15Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.

^44:16Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває

^44:17від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.

^44:18Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,

^44:19і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,

^44:20коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.

^44:21Коли б ми забули ім'я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,

^44:22то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.

^44:23Таж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.

^44:24Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!

^44:25Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?

^44:26Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.

^44:27Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.