Скрыть
2:2
2:3
2:5
2:11
Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!
Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!
Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський…
А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:
Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться.
Блаженні усі, хто на Нього надіється!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible