Азбука веры » Біблія » Приповiстi » гл.5

Приповiстi, Глава 5

Толкования

Толкования главы

5:0

5:1

см.:Притч.4:20;

5:2

5:3

5:4

5:5

см.:Притч.7:27;Мф.14:6;

5:6

5:7

5:8

см.:Притч.7:25;

5:9

см.:Притч.6:33;

5:10

см.:Притч.29:3;Сир.9:6;

5:11

см.:Лк.15:14;

5:12

5:13

5:14

5:15

см.:Притч.9:17;

5:16

5:17

5:18

см.:Еккл.9:9;

5:19

5:20

см.:Сир.9:10;

5:21

см.:Иов.34:24;Иер.16:17;

5:22

см.:Пс.7:17;Ис.5:18;

5:23

см.:Иез.33:11;

Украинский (Хоменко)

Языки

Облудні чари перелюбки 1-6; небезпеки чужоложства 7-14; радощі подружньої любови 15-20; Бог усевидючий 21-23

Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого:

щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла.

Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії,

але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний.

Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу.

Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже.

Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх.

Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому,

щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ - людям немилосердним;

щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім,

щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють,

щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором?

Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха.

Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!”

Пий воду з твого водозбору, | воду, що б'є із власної криниці.

Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах?

Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою.

Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности.

Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся!

Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись?

Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні.

Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє.

Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає.