Азбука веры » Біблія » Приповiстi » гл.20

Приповiстi, Глава 20

Толкования

Толкования главы

20:0

20:1

см.:Ис.28:7;Еф.5:18;

20:2

см.:Притч.19:12;

20:3

20:4

20:5

см.:Притч.18:4;

20:6

см.:Мф.6:2;Лк.18:8;

20:7

см.:Втор.7:13;

20:8

20:9

см.:3Цар.8:46;2Пар.6:36;Иов.14:4;Пс.50:7;Сир.7:5;1Ин.1:8;

20:10

см.:Притч.11:1;

20:11

20:12

см.:Исх.4:11;Пс.93:9;

20:13

20:14

20:15

20:16

см.:Притч.27:13;

20:17

20:18

20:19

см.:Притч.11:13;

20:20

см.:Исх.21:17;Лев.20:9;Мф.15:4;Мк.7:10;

20:21

20:22

см.:Притч.17:13;

20:23

20:24

см.:Пс.36:23;

20:25

см.:Деян.5:4;

20:26

см.:Притч.20:8;

20:27

20:28

см.:Притч.16:12;

20:29

см.:Притч.16:31;

20:30

Украинский (Хоменко)

Языки

Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

Вино - зрадливе, п'янкі напої - буйні; | кожен, хто кружляє їх, - нерозумний.

Гнів царський, ніби рик лева; | хто його побуджує, шкодить собі.

То честь для чоловіка - сварки уникати; | а кожен дурень розпочинає сварку.

Осінь пройшла, і не оре лінивий; | у жнива проситиме, та не матиме нічого.

Води глибокі - задума в людськім серці; | але розумна людина їх черпатиме звідти.

Чимало людей доброту власну вихваляють, | та вірну людину, хто знайде?

Хто ходить у своїй невинності правдиво, | - щасливі його діти після нього!

Цар, що на судовому престолі засідає, | всю погань, лиш погляне, розганяє.

Хто може сказати: “Я очистив моє серце, | я - чистий від гріха мого?”

Дві ваги та дві міри, | - огидне Господеві одне й друге.

Вже з того, як поводиться дитина, видно, | чи чисті й праві будуть її вчинки.

Вухо, що чує, й око, що бачить, | - Господь створив одне й друге.

Не люби спати, щоб не збідніти; | відкрий очі, й будеш ситий хлібом.

“Недобре, - недобре!” - каже, хто купує; | а як відійде - не нахвалиться.

Є золота й перел багато, | та найдорожча прикраса - уста розумні.

Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився; | коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього.

Солодкий людині хліб, неправдою нажитий, | та потім в його роті жорстви повно.

Задуми зміцнюються при нараді; | хитрощами провадити б війну.

Той наклепник, хто відкриває тайни; | хто рота широко роззявляє, з тим не братайся.

Хто проклинає батька-матір, | того свічка погасне в глухій пітьмі.

Майно, швидко набуте на початку, | напослідок не буде благословенне.

Не говори: “Відплачу лихом!” |- звірся на Господа, і він тебе врятує.

Огидні Господеві двоякі терези; | вага фальшива - річ недобра.

Господь керує кроками людини; | людині ж як зрозуміти свою дорогу?

Це сіть людині - необачно казати: “Посвячене”, | а по обіті - розмірковувати.

Мудрий цар злих провіває, | а потім по них колесом котить.

Господній світич - дух людини, | що вивідує всі глибини серця.

Милость і правда царя оберігають; | його престол милістю підпертий.

Слава молодих - їхня сила; | старих окраса - їхній сивий волос.

Побиття аж до крови - лік проти зла, | так само й удари, що доходять аж до нутра.