Азбука веры » Біблія » Приповiстi » гл.15

Приповiстi, Глава 15

Толкования

Толкования главы

15:0

15:1

см.:1Цар.25:24:35;Притч.15:28;

15:2

см.:Притч.12:23;

15:3

см.:Пс.32:14;Евр.4:13;

15:4

см.:Притч.3:18;Притч.11:30;Притч.12:18;

15:5

15:6

см.:Пс.111:3;Иов.20:22;

15:7

15:8

см.:Притч.21:27;Сир.34:19;Ис.1:11;Иер.6:20;Ам.5:21;

15:9

см.:Пс.5:7;

15:10

15:11

см.:Иов.26:6;Пс.7:10;

15:12

15:13

см.:Притч.17:22;Сир.38:18;

15:14

см.:Еккл.3:12;

см.:Пс.36:16;

см.:Притч.17:1;

см.:Притч.26:21;

см.:1Ин.2:10;

см.:Притч.10:1;Притч.17:25;Притч.19:13:26;

15:21

15:22

см.:Притч.11:14;Притч.20:18;

15:23

15:24

15:25

см.:Есф.7:9;Притч.2:22;Притч.12:7;

15:26

15:27

см.:1Тим.6:9;Исх.23:8;

15:28

15:29

см.:Пс.10:5;Ис.1:15;Иак.5:16;

15:30

15:31

15:32

15:33

Украинский (Хоменко)

Языки

Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

Лагідна відповідь гасить гнів, | дражливе слово викликає лютощі.

Язик мудрих точить знання, | уста дурних мелють дурниці.

На кожнім місці Господні очі | стежать за злими та добрими.

Язик лагідний - дерево життя, | лукавий - пригноблює душу.

Дурний нехтує навчанням свого батька, | а хто на картання зважає, стає мудрим.

У домі праведного - добра повно, | у прибутках лихого - саме безладдя.

Мудрих уста поширюють науку, | не так бо - серце безумних.

Жертва злих - гидота Господеві; | молитва ж праведних йому угодна.

Огидна Господеві дорога злого; | того ж, що по правді ходить, він любить.

Сувора кара тим, хто зо стежки збочує; | хто ненавидить напоумлення, той загине.

Шеол і Аваддон перед Господом (відкриті); | тим більше - серця синів людських.

Глузовник не любить тих, що його картають; | до мудрих він не піде.

Веселе серце звеселяє обличчя; | а як журба на серці, то й душа ниє.

Розумне серце шукає знання, | уста ж безумних живляться дурнотою.

Усі дні погані в сумного, | веселе ж серце завжди бенкетує.

Ліпше трохи в Господньому страсі, | аніж великі скарби у тривозі.

Ліпше миска капусти, та з любов'ю, | ніж віл годований, та з ненавистю.

Гаряча людина здіймає сварку, | а лагідна втихомирює незгоду.

Лінивого дорога немов устелена терням, | а стежка праведних гладенька.

Розумний син веселить батька, | дурний же матір свою зневажає.

Дурнота - радість безглуздому; | розумний чоловік іде шляхом просто.

Без міркування задуми не таланять, | а як порадників багато - щастять.

Людина рада відповіді своїх уст, | і яке любе слово, сказане доречі!

Стежка життя веде мудрого вгору, | щоб ухилитись від Шеолу долі.

Господь розвалить дім гордих | й утвердить межу вдовиці.

Огидні Господеві задуми погані, | слова ж чисті - приємні.

Хто жадібний наживи, той руйнує дім свій; | а хто гостинці ненавидить, той буде жити.

Серце праведного обдумує, що має відповісти; | а уста злих зло виливають.

Господь від лихих далеко, | молитву ж праведних вислуховує.

Ласкавий погляд веселить серце; | добра новина підкріпляє тіло.

Вухо, що слухає спасенного картання, | посеред розумних перебуває.

Хто напоумлення відкидає, свою душу зневажає; | а хто на навчання зважає, той глузду набуває.

Острах Господній - мудрости навчання; | славу випереджує - покора.