Евангелие от Матфея, глава 9,25 (Мф. 9,25) на украинском (хоменко) языке - Новый Завет

Оздоровлення розслабленого 1-8; покликання Матея 9-13; про піст 14-17; оздоровлення кровоточивої та воскресіння дочки начальника 18-26; оздоровлення двох сліпих 27-31; і німого біснуватого 32-38.

Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.

І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.”

Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.”

Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших?

Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!

Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.”

Встав той і пішов до свого дому.

Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.

Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім'я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним.

Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями.

Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?”

Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі.

Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.”

Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?”

Ісус відповів їм: “Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити.

Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша.

І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.”

Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.”

Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його.

І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі.

Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.”

Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години.

А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану,

сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього.

Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало.

Чутка про це розійшлась по всій тій країні.

І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!”

І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” - кажуть йому ті.

Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!”

І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.”

Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.

А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий.

Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!”

Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!”

Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.

Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха.

Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало.

Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.”

Притча про десять дів 1-13; притча про таланти 14-30; загальний суд 31-46

“Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому.

П'ять з них були нерозумні, а п'ять мудрі.

Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою.

Мудрі ж узяли в посудинках оливу.

Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули.

Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч!

Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі.

А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть.

Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі.

І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері.

Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам!

А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю.

Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.

І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно.

Одному він дав п'ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав.

Той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п'ять талантів.

Так само і той, що взяв два, також: придбав два других.

А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.

По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок.

Приступив той, що узяв був п'ять талантів, і приніс других п'ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п'ять талантів, – ось я придбав других п'ять талантів.

Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.

Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав.

Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана.

Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав.

Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє.

Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав.

Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками.

Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять.

Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.

А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.

Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави.

І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів;

і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч.

Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу.

Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли;

нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене.

Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли?

Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?

Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе?

А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили.

Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його;

бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли;

був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене.

Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?

А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили.

І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.”

Вiд Матвiя, Главы 9-25