Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.”

Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри.

Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім,

а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.”

І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години.

А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці.

Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому.

І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих,

щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.”

Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік.

І приступивши один книжник, сказав до нього: “Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.”

А Ісус каже до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити.”

Другий з учнів сказав до нього: “Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого.”

Ісус же сказав до нього: “Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих.”

Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні.

Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав.

Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!”

А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша.

І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?”

Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою.

І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?”

Оподаль же від них паслося велике стадо свиней.

Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.”

“Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях.

А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих.

Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць.

Ірод про Ісуса 1-2; смерть Йоана Христителя 3-12; перше помноження хлібів 13-21; Ісус іде водою 22-36

Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,

і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”

Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;

Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”

Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.

Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;

отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.

Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”

І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, –

тож послав стяти голову Йоанові в темниці.

Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.

І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.

Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”

А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”

Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”

Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”

І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям.

Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.

Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.

І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.

Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку.

Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!”

Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”

“Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;

але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”

Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”

І як увійшли до човна, вітер ущух.

А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!”

І перепливши, прибули в землю генезаретську.

Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих

та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.