Азбука веры » Біблія » Вiд Марка » гл.15

Вiд Марка, Глава 15

Толкования

Толкования главы

15:0

15:1

см.:Мф.27:2;Лк.22:66;

15:2

см.:Мф.27:11;Лк.23:3;Ин.18:33;1Тим.6:13;

15:3

15:4

15:5

15:6

15:7

15:8

15:9

15:10

15:11

см.:Мф.27:20;Лк.23:18;Ин.18:40;Деян.3:14;

15:12

15:13

15:14

15:15

см.:Мф.27:26;Ин.19:1;

15:16

15:17

15:18

15:19

15:20

15:21

см.:Мф.27:32;Лк.23:26;

15:22

см.:Мф.27:33;Лк.23:33;Ин.19:17;Евр.13:12;

15:23

см.:Пс.68:22;

15:24

см.:Пс.21:19;Ин.19:24;

15:25

15:26

см.:Мф.27:37;Лк.23:38;Ин.19:19;

15:27

15:28

см.:Ис.53:12;

15:29

см.:Пс.68:21;Мф.26:61;Мф.27:40;Мк.14:58;Лк.22:37;Ин.2:19;

15:30

15:31

15:32

15:33

15:34

см.:Пс.21:2;Мф.27:46;

15:35

15:36

см.:Пс.68:22;Мф.27:48;

15:37

15:38

15:39

15:40

15:41

15:42

см.:Мф.27:57;

15:43

см.:Лк.23:50;Ин.19:38;

15:44

15:45

15:46

15:47

см.:Мф.27:61;

Украинский (Хоменко)

Языки

Ісус перед Пилатом 1-15; знущання над Ісусом 16-21; розп'яття 22-41; Йосиф Ариматейський ховає Ісуса 42-47

З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками - увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.

Пилат спитав його: "Ти - цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."

А первосвященики багато обвинувачували його.

І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."

Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.

На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.

А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.

І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.

Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"

Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.

Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.

Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"

А ті знову закричали: "Розіпни його!"

Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"

Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.

Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.

Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього

та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"

І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.

Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.

Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.

І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,

та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.

Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.

Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його.

А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."

І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.

Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."

І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш

- спаси себе з хреста!"

А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе - не може спасти!

Христос, цар Ізраїля - хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.

А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.

О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" - що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"

Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"

Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"

А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.

Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.

Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."

Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,

що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.

Коли настав уже вечір, - тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,

- Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.

Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.

Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;

а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.